Мотивація на навчання – ключ до успіху

Діти народжуються із природною, просто навіть інстинктивною потребою й бажанням учитись. Малюк із вражаючим завзяттям після кожного падіння підводиться й робить спробу знову і знову, доки нарешті не здійснить свій перший самостійний крок. Кожний уперше вимовлений склад викликає в нього величезну радість і потребу невтомного повторення, безперервного вдосконалення відтвореного звуку. Отримання нових навичок є джерелом великої радості й самозадоволення. На жаль, цей природний дар найчастіше зникає разом з розвитком дитини. Чому ж так відбувається? Невже немає можливості підтримувати це непереборне прагнення до отримання знань і цінних навичок?

Що таке мотивація?

Психологи стверджують, що мотивація значною мірою формується разом з розвитком людини. Це означає, що ми можемо навчитись відповідним чином мотивувати своє ставлення до певної дії, наприклад, до навчання, а також можемо навчити цього наших дітей. Однак перш ніж ми перейдемо до питання, як це робити, слід замислитись над тим, що ж таке мотивація і яку роль вона відіграє в нашому житті.

Мотивація, згідно з визначенням психологів, – це стан (сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил), що спонукає людину спрямовувати свою діяльність на досягнення певної мети. Тобто, простіше кажучи, якщо в нас є мотивація на якусь дію, то вона спонукає нас до її реалізації, якщо мотивації немає, то або ми нічого не робимо, або дії не приносять нам задоволення.

Мотивація дитини на навчання відіграє основну роль в освітньому процесі. Дитина, яка має мотивацію на навчання, домагається набагато більших успіхів у здобутті знань. Навчається, бо хоче цього, тому що засвоєння матеріалу робить її щасливою, тому що вона бачить сенс і мету своєї роботи. І значно важливішу роль відіграють тут задоволення і, як наслідок, доцільність навчання, а не бажання отримати хороші оцінки. Якщо єдиною мотивацією учня є оцінки, засвоєння знань відбувається механічно, поверхово, а ефект стає короткочасним. Мотивація повинна виходити із внутрішніх порухів дитини, а не бути результатом тиску ззовні.

То що ж ми можемо зробити, щоб розвинути в дитини мотивацію на навчання?

Розкриття талантів та навчання через гру

Насамперед варто не розтрачувати даремно природну дитячу допитливість щодо навколишнього світу, а постійно її підтримувати. Іноді ми маємо для цього достатньо можливостей, особливо, коли в сотий раз чуємо з вуст нашого малюка «А чому?», «А як?», «А навіщо?». Але ми повинні пам'ятати, що ці запитання не ставляться для того, щоб вивести нас із себе, а для того, щоб задовольнити дитячу пізнавальну діяльність щодо навколишнього світу. Тому варто набратись терпіння й не дратуватись або, що ще гірше, не відбивати в дитини бажання ставити запитання. У бесіді слід розглядати вашого малюка як рівноправного партнера й намагатись відповідати на його запитання максимально точно та зрозуміло. А коли ми не знаємо відповіді на запитання, необхідно показати дитині, як і де шукати: в Інтернеті, атласі, енциклопедії й т. п. Це перший крок до правильної мотивації дитини отримувати знання.

Наступне, що треба показати дитині, полягає в тому, що отримання знань – це велике задоволення й захоплююча розвага. Сімейний перегляд освітніх програм, читання книг, походи в музей або огляд визначних пам'яток – це тільки маленькі приклади такого задоволення. Але не варто очікувати, що ваша дитина з ентузіазмом зустріне їх усі. Для одних прекрасною розвагою буде відвідування музею авіації, інші полюблять поїздки в зоопарк або походи у філармонію.

І тут виникає наступне випробування для батьків. Дуже важливе питання у вихованні дитини – це задіяти її інтереси та здібності й розвивати їх. Бо відомо, що легше і швидше ми вчимось того, що нас цікавить і що робить нас щасливими. Якщо дитина обожнює природу й не переносить математику, необхідно дозволити їй свій час і увагу присвятити тому, що дійсно приносить задоволення. Звісно ж, з математикою теж необхідно допомогти, а заодно пояснити, що зовсім не обов’язково мати одні п'ятірки, що головне самореалізуватись у житті. Однак найчастіше досягнення успіху в одній галузі тягне за собою більш легке подолання проблем при вивченні інших предметів. Упевненість у собі й віра у власні можливості, які дитина в такому випадку набуває, є рушійною силою для вирішення інших проблем і випробувань.

Мотивація на навчання у школі

Відомо, що дитина, вступаючи у школу, повинна вивчати всі предмети. А значить, необхідно мотивувати інтерес дитини до науки як такої загалом. Ми не можемо розраховувати, що дитина буде відмінно вчитися з усіх предметів, не в цьому справа. Мова йде про те, щоби прищепити їй переконання про доцільність засвоєння знань. Найпростіше це зробити шляхом зазначення зв'язків досліджуваного матеріалу з конкретними речами, що використовуються в житті, наприклад, поєднання знання біології й фізики з явищами, що відбуваються у природі, прикладне використання завдань з математики в повсякденному житті, бачення проблем літературних героїв, які стосуються кожного з нас.

У ситуації, коли ми самі бачимо безглуздість вимог шкільної програми або професійну невідповідність когось з учителів, не можна казати про це при дитині. Якщо ми заперечуємо авторитет школи та вчителя, особливо в початкових класах, дитина втратить мотивацію на підпорядкування системі, яку заперечують її батьки. Це може стати також простим виправданням небажання виконувати домашні завдання або вчитись у цілому: «Я не буду це робити, тому що вчителька дурна, а завдання не має сенсу».

Не надто складно, не надто легко

У мотивації дитини на навчання важливу роль відіграє почуття компетентності. Нам подобається робити те, що в нас добре виходить. Якщо дитина вирішить, що завдання є надто складним і перевершує її можливості, вона втратить бажання його виконувати. У такій ситуації необхідно насамперед допомогти дитині зрозуміти, у чому криється складність завдання. Може, дитина просто не розуміє, що робити? Іноді досить ефективним буде розбити задачу на більш дрібні частини: «Ми не повинні прочитати сьогодні всю книгу, прочитаємо тільки певні сторінки», «Якщо завдання з математики складні, почнемо з найпростіших і легких».

Іноді дитина просто паралізована великою кількістю майбутньої роботи. У цьому випадку необхідно допомогти їй прийняти рішення, з чого почати. Завжди в такій ситуації краще за все почати із простого завдання або улюбленого предмета. Якщо перші випробування пройдуть успішно, учень отримує мотивацію й бажання діяти з подальшими. У свою чергу, треба враховувати, що надто легкі завдання не цікаві, не мотивують дитину й не призводять до отримання нових навичок.

Виховання дитини не обійдеться без застосування системи заохочень і покарань. У випадку мотивації на навчання ми повинні бути виключно обережними. Ми не можемо допустити ситуації, в якій дитина буде очікувати нагороду за кожну хорошу оцінку, тому що тоді мотивація не буде спрямована на навчання як таке. Так само й покарання за погані оцінки може викликати в дитини бунт і відразу.

Кольорові олівці

У спонуканні дитини до навчання важливі також умови, які ми їй створимо. Якщо ми облаштуємо дитині затишний куточок із красивим письмовим столом, за яким вона зможе спокійно робити уроки; якщо скажемо дитині, що це її власне «королівство», вона буде охочіше «царювати» в ньому. Купівля вподобаного дитиною шкільного приладдя, симпатичного пенала, кольорових ручок і фломастерів, блокнотів з цікавими картинками на обкладинках – усе це забезпечує дитині радість і щастя, вона із превеликим задоволенням захоче їх використовувати, а значить, робити уроки, писати або малювати.

Любов і прийняття – ключ до успіху

Найголовнішим не тільки у плані мотивації на навчання, а й у цілому ключем до успіху у вихованні дитини є прийняття (визнання) її батьками незалежно від того, що вона робить або як поводиться. Дитина, яка росте в атмосфері прийняття, відчуття того, що її люблять і поважають, легше буде приймати нашу точку зору. Наша віра в можливості дитини й допомога в утвердженні її власної віри в себе можуть творити дива. А дитина, яка сповнена віри та впевненості в собі, легше буде долати проблеми та стійкіше протистояти різним негараздам.

Як надихнути й зацікавити дитину наукою

Маленькі діти – справжнісінькі вчені: вони ставлять безліч запитань, піднімають із землі й уважно вивчають різні листочки й палички, збирають жучків, спостерігають за павуками – навколишній світ для них надзвичайно цікавий. Але у процесі дорослішання вони поступово втрачають інтерес до пізнання. Для них наука – це лише шкільні предмети, знання яких марне в повсякденному житті.

Однак вони помиляються. Ось десять способів нагадати дітям про те, що наука всюди. Дорослим, швидше за все, теж буде цікаво.

1. Використовуйте мікроскоп

Недорогий дитячий, студентський або лабораторний мікроскоп можна купити через Інтернет.

Зберіть на вулиці зразки рослинного та тваринного світу, принесіть їх додому, нехай діти розглянуть усе через мікроскоп. Побачене їх здивує.

Нехай вони замисляться, чому деякі рослини або тварини можуть перебувати лише в певних місцях і середовищах існування. Наприклад, вони можуть побачити, що амеба живе у воді, або розглянути детальніше будову крила метелика. Порозмовляйте з ними про те, як і за допомогою чого переміщуються різні живі істоти.

2. Знайдіть дитячі наукові табори

Науковий табір – це чудовий спосіб для дитини зануритись у наукове пізнання, граючи при цьому з іншими дітьми. У таких таборах розроблені програми для практичного й веселого вивчення різних наук. У нашій країні їх з кожним роком стає все більше й більше.

Якщо ви не знаєте, з чого почати пошук, вам можуть допомогти університети. Деякі з них організовують свої дитячі табори, інші можуть надати вам усю потрібну інформацію й порекомендувати якийсь корисний табір.

Під час навчального року ви можете записати свою дитину в науковий гурток чи гурток юних натуралістів. Почитайте дошки оголошень у школі або пошукайте в Інтернеті цікаві програми.

3. Відвідайте музей природознавства або науковий центр

У більшості великих міст є музеї природознавства або наукові центри. Як правило, музеї природознавства спеціалізуються на екології, геології, палеонтології, іноді на антропології.

У музеях можуть проводитись інтерактивні експерименти, що сподобаються як дорослим, так і дітям. Але найприємніший факт полягає в тому, що в більшості музеїв для дітей вхід безкоштовний або коштує дуже дешево в порівнянні з іншими видами розваг.

4. Подивіться науково-популярний або науково-фантастичний фільм

Хоча більшість популярних фільмів мають безглуздий сюжет, періодично на екрани виходить якийсь науково-фантастичний блокбастер, заснований на справжніх наукових фактах.

Такі фільми дають дітям можливість навчитись відрізняти реальні факти від вигаданих. Уміння відрізняти реальність від вигадки розвиває критичне мислення.

Спитайте в дитини, чи можливий у реальному житті той чи інший процес або феномен, показаний у фільмі, виходячи з її знань в галузі науки? Чи справді ми можемо почути вибух з відкритого космосу? Які здібності отримала Людина-павук від павука і як вони співвідносяться з реальними здібностями даного членистоногого?

Пошукайте відповіді в Інтернеті. Коли ви самі дізнаєтеся, що є фактом, а що вигадкою, то зможете правильно спрямувати мислення дитини.

5. Підіть на прогулянку

Тривалі прогулянки на природі дають унікальну можливість порозмовляти з дитиною про науку. Ви можете обговорювати різні теми, наприклад, середовище проживання тварин, фотосинтез, зміни пір року, зв'язок між хижаком і його жертвою, місцеву геологію.

Візьміть із собою фотоапарат і фотографуйте все найцікавіше, що потраплятиме вам на очі. Чи можете ви правильно назвати всі дерева й рослини? А як щодо комах і птахів? Якщо ні, сфотографуйте їх і, коли прийдете додому, спробуйте дізнатись, до якого виду вони належать.

На такі прогулянки ви також можете взяти із собою збільшувальне скло й компас. Піші прогулянки – це також можливість отримати насолоду від свіжого повітря й суттєве фізичне навантаження.

6. Грайте в ігри

Є онлайн і настільні ігри, в основі яких лежать наукові знання. Наприклад, є ігри, в яких гравці еволюціонують, адаптуються для того, щоби створити могутній мікроорганізм, або збирають і аналізують дані про природу. Грати в них весело й пізнавально.

7. Перетворіть кухню на лабораторію

Кухня – ідеальне місце для проведення простих наукових експериментів. Недовгий пошук в Інтернеті виведе вас на список різних веселих експериментів.

Вулкан із соди й оцту вже став класикою, але із простих підручних засобів ви також можете створити модель, яка буде демонструвати повороти поїзда на рейках або ж дозволить отримати ДНК із фрукта. Велику частину матеріалів, необхідних для експериментів, можна легко знайти на кухні або купити в магазині – вони коштують недорого.

8. Купіть набір наукових матеріалів

Для більш складних експериментів можна замовити через Інтернет безліч різних комплектів для наукових експериментів. Як правило, такі набори коштують недорого й містять усе необхідне.

Такі комплекти є для кожної галузі науки: для астрономії, фізики, оптики, хімії, біології, криміналістики й геології. До того ж такі комплекти підкажуть вам, які саме аспекти науки найцікавіші для вашої дитини.

9. Учіться разом з дітьми

Найголовніше пам'ятати, що наука всюди. Вона впливає на наше життя, контролює природні явища й механічні об'єкти, з якими ми щодня контактуємо. Це означає, що все, що ми бачимо, чуємо, пробуємо на смак, до чого ми торкаємося й чий запах відчуваємо – це наша можливість пізнати щось із наукової точки зору.

Нехай діти ставлять запитання. Як виникає веселка? Чому повітряні кульки літають? Можливо, ви не будете знати відповіді, але це дасть вам можливість знайти її разом з дитиною. Наука поширюється на всі аспекти нашого життя. Навчіть дитину з радістю дізнаватись, як улаштований наш світ.

Як хлопчиків зацікавити читанням

Батьки маленьких хлопчиків часто заздрять своїм друзям, які виховують дівчаток. Вони можуть спокійно сидіти, улаштовувати чаювання, займатись однією справою довше п'яти хвилин, гратись однією іграшкою, доки мама відійде у ванну тощо.

У той же час більшість хлопчиків рідко коли можуть спокійно висидіти довше тридцяти секунд, їхня увага постійно переходить на щось нове, а іграшки змінюються зі швидкістю світла. Жодна мама не проміняє свого сина ні на що на світі, але в той же час багато мам віддали б чимало, щоби просто спокійно... сходити в туалет.

Стать дитини не визначає її поведінку, відмінності між хлопчиками й дівчатками не завжди настільки виразні, але не варто себе обманювати – вони все-таки існують. Особливо, якщо справа стосується читання та грамотності.

Дослідження постійно доводять, що дівчатка раніше починають опановувати мову, їхній словниковий запас більше, вони використовують більш складні конструкції фраз і речень, навіть у дошкільному віці, а коли йдуть у початкову школу, то на півтора року випереджають хлопчиків у навичках читання й письма.

В основній школі дівчатка краще володіють орфографією. Та ж ситуація зберігається й у старшій школі. У хлопчиків більше шансів потрапити в число тих, хто відстає, або навіть залишитись на другий рік.

Однак не варто вважати, що хлопчики не можуть добре вчитись, викладати свої думки та правильно писати. Вони можуть. Факти, що підтверджують наведені відмінності в набутті навичок читання й письма, означають тільки те, що батьки повинні вчасно підтримати своїх синів у даних сферах навчання.

П'ять порад про те, як батьки можуть допомогти своїм синам

1. Розвивайте мовні навички

Розмовляйте, розмовляйте і ще раз розмовляйте! Завжди спілкуйтеся зі своїми синами, навіть якщо вони не можуть висидіти на одному місці. Якщо ваш син обожнює машини, розмовляйте з ним про машини. Обговорюйте їхній колір, моделі, розміри й технічні можливості. Розкажіть якусь цікаву історію про відому марку автомобіля, і нехай ваш син теж розповість вам незвичайну історію. Постійні, змістовні розмови з дітьми допоможуть їм збагатити словниковий запас, покращать аудіювання та мовні навички.

2. Знайдіть книги для хлопчиків

На перший погляд здається, що це легко. Але насправді не так уже й просто знайти книги про те, що подобається хлопчикам. Пошукайте в Інтернеті, що читають хлопчики: ви можете знайти списки книг та антологій для любителів тварин, фанатів спорту, поціновувачів машин і юних детективів. Але якщо вашому синові подобаються історії про принцес, балет або коней – таких книг теж безліч. Звертайте увагу на захоплення своєї дитини, навіть якщо вони не зовсім «хлопчачі».

3. Використовуйте всі можливості для читання

Не обов'язково читати тільки традиційні книги. Додайте до свого арсеналу журнали, газети, пізнавальні альманахи, енциклопедії та багато іншого. Якщо ваш син любить щось будувати й конструювати, нехай він читає опис та інструкції до того предмета, який хоче спорудити. Спробуйте разом щось приготувати – нехай він зачитає вам рецепт.

4. Подавайте приклад

Якщо ви хочете, щоб ваш син читав, він повинен бачити, що дорослі теж читають. Читайте те, що вам подобається, але якщо ви згадаєте про інтереси зі свого дитинства або полюбите драконів і наукову фантастику – це буде просто чудово.

5. Не стійте на місці

Якщо ваш син охочіше грається, ніж читає, спробуйте з'єднати книги з активним відпочинком. Прочитайте якусь історію, пов'язану зі спортом, після покидайте м'яч і порозмовляйте про книгу. Якщо ви вибрали історію про пригоди, тоді не забудьте прогулятись парком. Так будуть працювати й тіло, й розум одночасно.

Наші сини здатні полюбити книги й читання не гірше, ніж наші доньки. Їм просто треба трохи допомогти.

• Не проводьте весь час підготовки домашнього завдання з дитиною і тим більше не робіть уроки за неї. Задайте школяру напрям дій і м'яко контролюйте по мірі виконання.
• Не вимагайте кожного разу звіту й не перевіряйте завдання, якщо дитина про це не просить, інакше відповідальність за всі помилки вона може покласти на вас.
• Не коментуйте і не критикуйте дії школяра, коли він робить уроки. Допоможітьйому повірити в свої сили.
• Виберіть разом зручний час для занять, тоді уроки не будуть сприйматися як покарання.

1.        Не вважайте дитину своєю власністю — вона Божа.

2.              Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3.              Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, — допоможіть їй стати собою.

4.        Запам'ятайте:   найголовніший   ваш   обов'язок — розуміти й втішати. Ви — не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п'ять, і в п'ятдесят років.

5.        Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6.        Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7.        Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС ВАШОЇ ДИТИНИ

     Окрім   їжі,   дайте   мені   теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

     Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

     Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити, стрибати.

      Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую «забагато», «задовго», «часто».

      Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

      Не карайте мене, коли я і так переживаю через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

      Говоріть до мене очима, серцем, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

      Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні і лагідні люди.

      Нехай тут панує мир — передумова мого розвитку.

     У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок, частину вашої уваги і вашого часу.

      Навчіть мене розуміти і відчувати красу, тішитися і радіти з усього, хоча б і найбільшої дурнички.

      Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю сотню помилок.

      Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

      Надайте   і   мені   частину   відповідальності, вимріяну до моїх сил і моїх можливостей.

      Навчіть мене брати участь у забавах, заняттях, у праці.

      Зробіть так, щоб я відчував свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах родини і школи.

      Будьте до мене доброзичливими, лояльними, щоб я навчився так само віддячувати іншим людям.

      Покажіть, як дотримуватися обіцянки і даного слова.

  Допомагайте дітям добре вчитися у школі      
  Нажаль, батьки приділяють мало уваги дітям. Деякі з них – в силу своєї зайнятості, інші вважають, що дитина повинна всього добиватися сама. До вашої уваги пропонується один з поглядів на цю проблему.

Якщо ви зацікавлені в тому, щоб ваша дитина добре вчилася, тоді перш за все поясніть їй, що навчання може бути не тільки цікавим, але й радісним.

Всі батьки сподіваються, що їхня дитина буде добре вчитися. І це прекрасно! Успіх і навчанні робить шкільні роки щасливими, підвищує можливості дитини вести в подальшому плодотворне та успішне життя. Батьки посідають одне з найперших місць в успішному навчанні дитини в школі.

Як можна більше розмовляйте з дітьми. Розвиток мовлення – основна база для вивчення інших наук, робить спілкування частиною нашого життя. Звичайно, різний вік дітей потребує різних підходів. З дитиною-дошкільником дуже корисні бесіди про одяг (взуття, білизну, верхній одяг) та про частини тіла (руки, ноги, шия, голова), як вона одягнена. Грайте в прості ігри: питання-відповідь, ігри, які називають професії людей, предмети, меблі, іграшки. Нехай дитина «читає» вам книжки-картинки, а ви задаєте питання про ігри, іграшки та дії.

Для старших дітей необхідні бесіди про їхні переживання та власний досвід. Нехай дитина має особистий погляд на подію, власну думку про людину та її вчинок. Якщо дитина задає вам питання, постарайтеся відповісти на нього якомога повніше, в деталях і з наведенням прикладів. Звичайно, неможливо мати відповіді на всі запитання дитини. Тоді скажіть так: «Я не знаю, але давай подивимось в енциклопедію». Так ви будете привчати свою дитину користуватися довідковою літературою (словник, енциклопедія). Вміння користуватися такою літературою є невід’ємною частиною успішного навчання в школі. Привчайте дитину користуватися бібліотекою. Коли школяр сам навчиться відповідати на складні питання, використовуючи довідкову літературу, це збагатить його пізнавальні можливості, розвине мовлення та навички читання.

Читайте вголос вірші, співайте пісні. Література – найкращий спосіб показати красу та співучість української мови. Прослідкуйте зв'язок між сказаним і записаним словом. Читайте вголос дітям, навіть після того, як вони навчаться читати самі. Нехай дитина читає вам вголос книги, газети, журнали. Установіть певний час для читання (наприклад, перед сном).

Дуже добре, якщо батьки часто спілкуються з вчителем. Чим більше ви знаєте про те, що відбувається в школі, тим краще ви зможете координувати активність вашої дитини вдома. Дуже добре, якщо ви знаєте щоденні домашні завдання.

Робоче місце дитини повинно бути розташоване біля вікна. Світло має падати зліва (якщо дитина пише правою рукою). Розподіліть правильно час: на підготовку уроків, для відпочинку, активних ігор, прогулянок. Щоденно запитуйте, що цікавого ти дізнався в школі, які події відбулися?

Якщо дитина отримала погану оцінку, не спішіть насварити малюка за невдачу. Віднесіться до цього по-філософські: це тимчасова невдача (обов’язково з’ясуйте причину поразки). Налаштуйте дитину на те, що сьогоднішня подія стане трампліном для майбутніх успіхів (за умовою добре вивчених уроків). Не забувайте помічати успіхи дитини, підхвалюйте її. Обов’язково поверніться до цього питання трохи пізніше: «Тобі це не вдалося минулого разу, давай подивимось, як ти навчився робити це зараз».

Часто буває таке: дитина читає, але не розуміє змісту прочитаного. Це відбувається в наслідок того, що читання в такому віці дуже повільне або дитина не замислюється над тим, про що вона читає. З’ясуйте, можливо в тексті зустрілися незрозумілі слова. Розуміння приходить з навичками читання, з розширенням власного досвіду.

Приклад батьків дуже важливий для дітей. Якщо ви гуляєте з дитиною, разом їдете на машині, автобусі, розкажіть про те, що відбувається навкруги, покажіть щось цікаве. Парк, зоопарк, концерти, театр, музей, висотні будинки, зоомагазини, ярмарки – все це є чудовою можливістю для розвитку світогляду дитини, пізнання оточуючого світу.

Дитина, впевнена в собі, здатна розуміти навколишній світ, сприймати його таким, який він є, приймати правильні рішення в житті, обов’язково буде успішним учнем у школі.