Опрацювати матеріал підручника с.125-130.

Записати в зошит термін сугестивність с.129. 

Поль Верлен «Поетичне мистецтво», «Осіння пісня»

Слово вчителя

«Найбільш оригінальний, грішний, містичний. Найбільш натхненний і справжній серед сучасних поетів», — так висловлювався Анатоль Франс про Поля Верлена. Пристрасний і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоційний, богемний митець і скандальний в’язень — таким був визнаний майстер імпресіонізму, зачинатель символізму у французькій поезії — Поль Верлен, якого 1891 року визнали «Королем поетів»… Про нього і йтиметься сьогодні на уроці.

Опрацювання біографії письменника

Виразне читання поезії П. Верлена «Поетичне мистецтво»

 Бесіда

• Яку найпершу вимогу висуває автор до поетичного слова?
• Як ставиться автор до чітких, ясних барв, що пропонує?
• Що говорить поет про порушення проблем сьогодення, наскільки вони, на його думку, сумісні з поезією?
• Як автор ставиться до прийомів риторики, рим, із чим їх порівнює? Знайдіть це у тексті.
• Якого змісту, на вашу думку, надає поет слову література?
• Випишіть із вірша поняття, що протиставляються, прокоментуйте їх.
•  

Слово вчителя

Вірш П. Верлена «Поетичне мистецтво» став поетичним маніфестом символізму. Написаний 1874 року, а надрукований 1882-го. «Найперше — музика у слові», — такою є головна теза поета. Поняття музикальності він трактує досить широко. Це подолання в поезії всього, що заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм віршування, точності змісту. Поет, за Верленом,- медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.
Того ж року (1874), крім «Поетичного мистецтва», вийшла збірка П. Верлена «Романси без слів», що структурно містить три розділи: «Забуті арієти», «Бельгійські пейзажі» та «Акварелі».
Серед дев’яти «забутих арієт» (арієта — невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодія) найвідомішою є поезія «Так тихо серце плаче» (переклад М. Рильського).

Виразне читання поезії П. Верлена «Так тихо серце плаче»

Обмін враженнями, евристична бесіда

• Який настрій навіює ця поезія?
• Про що цей вірш — про природу чи стан людської душі?
• Які принципи автора, проголошені в «поетичному мистецтві», відбилися у творі?

Слово вчителя

За удаваною простотою вірша простежується велика майстерність автора, його новаторство, відкриття «поезії душі». Верлен використовує все багатство фонетики французької мови, що викликає труднощі у перекладачів. Поет широко використовує алітерацію (повторення тих самим приголосних), асонанс (повторення однакових голосних), гру однокорінних слів, тавтологічні рими-повтори. Складна система римування поєднується з простим розмовним синтаксисом: речення короткі, часто неповні, це вигуки та скарги: «О хлюпотіння зливи / По крівлях, по землі!», «З відчаю хоч кричи! / Печалюсь без причин» (тут і далі переклад М. Лукаша). Гнучкості реченням додає і такий прийом, як перенесення рядка: «Любов й зненавиди / Нема, а дітись ніде!»
У вірші всього шістнадцять рядків, а розкривають поезію цілої душі.

Творча робота

• Порівняйте переклади вірша «Так тихо серце плаче» різними авторами.

СПІВ БЕЗ СЛІВ
Гаряче серце плаче,
Мов дощ у місті йде.
У серці сум неначе,
Тому так гірко плаче.
Приємно так дощить
Над дахом, над землею.
І на душі в цю мить
У мене теж дощить!
Ці сльози без причини
У мене на душі.
Невже усе хвилинне?
Цей смуток без причини.
На серці дивно так —
Ні гніву, ні любові.
Чого ж мені, однак,
На серці тяжко так?
(Переклад М. Терещенка)

* * *
Із серця рветься плач,
Як дощ іллється з неба.
Від зради чи невдач,
Відкіль цей тужний плач?
О, хлюпотіння зливи
По крівлях, по землі!
На серце нещасливе
Спливають співи зливи
Лягає без причин
Туга на серці туга.
З відчаю хоч кричи!
Від муки дітись ніде,
Рве серце марний жаль.
Любові й зненавиди
Нема, а дітись ніде!
(Переклад М. Лукаша)

* * *
В серці і сльози, і біль —
Небо над городом плаче.
Що це за туга?
Відкіль цей невгамовний біль?
Мжиці занурені звуки
І на землі, й по дахах!
В серце, що в’яне зі скуки,
Ллються зажурені звуки.
Сльози і біль без причин
В серці, якому байдуже…
Тут ані зрад, ні провин:
Тут моя туга причин.
Чи не найбільше це горе —
Навіть не знати, чому
В серце несміле і хворе
Люто закралося горе?
(Переклад М. Драй-Хмари)

* * *
Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!
О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!
Відкіль цей плач. Не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати,-
Відкіль журба, не знати.
Найтяжчий, певне, сум,-
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум —
Такий нестерпний сум.
(Переклад М. Рильського)

Інтерактивна вправа «заповніть прогалини»

• Вставте пропущені слова у висловлювання Максима Горького про П. Верлена та прокоментуйте його: «У його завше меланхолійних віршах, що … глибокою тугою, достотно … волання відчаю, біль чутливої та ніжної душі, яка несамовито бажає світла, бажає чистоти, шукає Бога — та не знаходить: хоче … людей — та не в змозі».

Слова для довідки: а) стають, бачиться, знати; б) тріпочуть, знаходилося, замовчувати; в) хвилюють, літало, покинути; г) бринять, чулося, любити.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати біографію письменника. Уміти характеризувати його творчість, аналізувати його вірші; записати основні ознаки поезії П. Верлена.

Вивчити напам’ять вірш Поля Верлена «Осіння пісня».

/uploads/editor/2006/175173/sitepage_255/files/pol_verlen.docx

Домашня робота: с.125-130.                                            Вивчити напам'ять вірш Поля Верлена "Осіння пісня".

Опрацювати матеріал підручника с. 131-135.

https://youtu.be/L6pBI1UIdLk

Замалювати табличку с. 133.

Зробити аналіз вірша с. 133-134.

Домашнє завдання: Підготуватися до Контрольної роботи. Повторити тему "Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці".

Сюжетна лінія драми-феєрії М. Метерлінка “Синій птах”. (Дочка й син дроворуба напередодні Різдва засинають у своїх ліжках → до них приходить маленька стара жінка у зеленій сукні й червоному ковпачку, одноока й кульгава (фея Берилюна) → розпочинаються пошуки Синього птаха → чарівний зелений капелюшок із діамантом, який повертає людям здатність бачити сутність речей, душі, усього, що їх оточує (якщо діамант повернути у певний бік, то можна зазирнути в минуле або майбутнє) → бідна кімната дроворуба перетворилася на феєрично гарну залу, а з усіх речей вистрибували їхні душі → Країна Спогадів, де діти зустріли своїх померлих дідуся й бабусю → Царстві Ночі, де за зачиненими дверима ховалися примари, хвороби, війни, жахіття, духи темряви, а також пахощі, згаслі зорі, світлячки й солов'їний спів → птаха немає → у лісі серед Духів Дерев його не знайшли → на сумному цвинтарі, де з розчахнутих могил піднімалися не мерці, а дивовижні квіти, тому що “мертвих не було” → у Садах Блаженств доля зібрала всі радощі плоті й духу, однак вони ще не доступні людям → у Царстві Майбутнього ще не народжені діти готувалися до своєї появи на світ → через рік блукань діти у супроводі Душі Світла повернулися до хвіртки рідного дому → Тільтіль і Мітіль прокинулися в залитій сонцем кімнаті у своїх ліжечках → до них завітала стара сусідка Берленґо, її хвора онука дуже хотіла б одержати на Різдво в подарунок пташку Тільтіля → горлиця Тільтіля майже зовсім посиніла: “Але це та Синя пташка, що ми шукали... Ми ходили так далеко, а вона тут...” → подарунок для хворої дівчинки → подарована горлиця принесла радість хворій дівчинці лише на мить: вона вирвалася з рук і відлетіла.)

Висновок. Щастя не можна затримати, привласнити, приручити. Воно завжди попереду, завжди у мріях та сподіваннях, за ним слід іти все життя, шукаючи його в усьому — чудове, світле, невловиме. Таким є головний символ драматичної казки Метерлінка. Синій птах, як і Синя квітка романтиків, не дається в руки, він тільки вабить, породжуючи сподівання та вчинки людини.

— Щастя, на думку Метерлінка,— у пізнанні сутності цього світу. “Потрібно бути сміливим, щоб бачити приховане”,— говорить фея Берилюна. Небезпечним і складним для дітей виявляється Шлях до розуміння, але вони зрештою долають його, а Синім птахом виявляється горлиця Тільтіля, яку він дарує хворій дівчинці. Уже не допомогти знайти — саме “повернути Синього птаха” прохає він наприкінці п’єси. Тільтіль і Мітіль не знайшли щастя особисто для себе, але, пізнавши безліч важливих істин, відчули відповідальність за щастя інших. Спостерігаючи за їхнім Шляхом, кожен глядач вистави (або читач п’єси) може також спробувати відповісти на одне з найголовніших питань філософії: у чому полягає сенс буття людини. Головне — замислитися над цим питанням. А буде сенс у житті — буде й щастя...

· Напишіть есе “У чому полягає щастя?”.

Домашнє завдання: Дочитати казку-феєрію "Синій птах". с.143-146. Завдання 1, с. 148. в рубриці "Створіть!"

· Опишіть фею, яка зайшла до дитячої в хатинці дроворуба. 

· Ким, на думку дітей, була та вродлива й світозора дівчина, на якій було довге, прозоре, сліпучо-яскраве покривало?

· Кого й чому було б найскладніше одягнути в Палаці феї Берилюни? 

· Хто, на думку Кішки, був «єдиним володарем світу» до появи Людини? Як Кішка називає Людину? 

· Що найбільше вразило, жахнуло Тільтіля у Палаці Ночі, коли він зазирнув за двері таємниць? 

· Як добираються Блакитні Діти із Царства Майбутнього на Землю? 

· Назвіть винаходи Дітей, що живуть у Царстві Майбутнього, які ви запам’‎ятали. 

· Як можна назвати зміни, що відбулися із Тільтілем й Мітіль? 

· Що у п’‎єсі М. Метерлінка «Синій птах» символізує образ Душі Світла? 

· За допомогою якого прийому Моріс Метерлінк у драмі «Синій птах» розкриває характери, почуття Тварин, Предметів, Рослин? 

· Символом чого у п’‎єсі М. Метерлінка є зелена шапочка із чудодійним алмазом?

· Які Блаженства відкривають дітям очі на розуміння сенсу Буття, розуміння світу? 

— «Синій птах» — це філософська п’‎єса-казка про сенс життя і всемогутність людини. Вона зачаровує своєю безпосередністю. У ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитись зі словами критика і перекладача М. М. Мінського: ««синій птах» залишиться надовго, можливо назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму вивищує дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути із себе тягар років і подивитися на світ дитячими очима».

Словникова робота (запис до зошитів)

Алегорія — зображення абстрактного поняття в конкретному образі.

1. Творча робота (у парах)

· Поясніть значення фразеологізмів казки-феєрії М. Метерлінка, зазначте, хто й кому (про кого) їх говорить:

• заробиш ти в мене на горіхи 

• вискочив, як Пилип з конопель 

• повішати на найвищому суку 

• попахує смаленим 

• ніжніша за тіло дитини 

• не він перший, не він останній

• тремтять немов осикові листки

• власної руки не впізнає 

— Драма-феєрія М. Метерлінка «Синій птах» сповнена глибокого філософського змісту. Щастя, на думку автора,— це винагорода за життєвий шлях, де кожний пізнає добро, любов, співчуття. Потрібно лише «розплющити очі до найдальших глибин душі». У цих словах утілено гуманізм Метерлінка, письменника з ніжним серцем.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: написати твір-есе «Щастя — це...».

Випереджальне (для всіх): прочитати «Алхіміка» П. Коельйо.

05. 05. 20р.

Опрацювати матеріал підручника на с. 151-154.

https://youtu.be/coInSZxzbr0

Міні-лекція вчителя

— Роман «Алхімік» Коельйо написав 1988 р . після паломництва до Сантьяґо де Компостела. Випадкова зустріч в Амстердамі привела письменника до католицького ордену RAM, створеного ще 1492 р. Тут Коельйо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на людському шляху. Відповідно до ритуалу шляху орден спрямував його у паломницьку подорож Здолавши 80 км легендарною стежкою прочан, Коельйо описав цю подорож у першій книзі — «Паломництво» (1987). За нею з’‎явився «Алхімік»: «Уся моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у Римі». Свого часу цю легенду використав Хорхе Луїс Борхес, аргентинський письменник, як сюжет для одного зі своїх оповідань.

Описуючи шлях головного героя і його духовне збагачення на цьому шляху, Коельйо застосував символічну мову, яка допомогла змалювати людину, її життя й її мрії. «Провідна думка моєї книги «Алхімік» — у фразі, яку, звернувшись до пастуха Сантьяґо, вимовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, увесь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього»».

Назва роману досить проста і водночас незвичайна.

Роман-притча — великий епічний твір із повчальною ідеєю морально-етичного плану «Алхімік» — твір постмодернізму, тому йому притаманна мутація жанрів, часу, іноді й простору. У творі є елементи оповідання, пригодницького роману, мемуарів, алхімічних і філософських трактатів, біблійних текстів, нарису, міфу, але літературознавці визначили його як роман-притчу.

 Алхімія — псевдонаука; алхіміки асоціювалися із шарлатанами, псевдовченими, які марнували життя й зусилля, прагнучи перетворити інші метали, речовини на золото. Тут алхімік — той, хто знаходить філософський камінь, еліксир життя.

Читати роман-притчу "Алхімік". 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати цитати до характеристики образу Сантьяґо (за «Алхіміком» П. Коельйо).

ДОДАТОК ДО УРОКУ

Це цікаво!

• У Бразилії створено Інститут Паоло Коельйо, який фінансується виключно за рахунок авторських гонорарів митця, що надає підтримку людям похилого віку з бідних прошарків населення й опікується 270 дітьми.

• World Economic Forum, почесним гостем і лектором якого Коельйо є впродовж більш ніж 5 років, винагородив митця Crystal Award 1999.

• У квітні 1999 р. Папа Римський Іоанн Павло ІІ удостоїв Паоло Коельйо аудієнції у Ватикані.

• У липні 1999 р. на визнання літературної діяльності Державна Рада Іспанії нагородила митця Золотою медаллю Галіції.

• В березні 2000 р. французький уряд вручив письменникові орден Почесного легіону.

• Паоло Коельйо — спеціальний радник програми ЮНЕСКО «Духовна конвергенція і міжкультурний діалог».

• Коельйо — перший не мусульманський письменник, який відвідав Іран від часів революції 1979 р. Після його візиту в червні 2000 р. міністр з питань культури й ісламу Ірану Мохаджерані вперше дозволив друкувати твори зарубіжного письменника.

• Письменник є членом комісії «Свобода Думки» при Берлінському університеті.

• У серпні 2001 р Коельйо відвідав дитячий літній табір, де зустрівся із молоддю Боснії, Герцеговини та Югославії.

• Нагороджений премією ВАМВІ-2001 в галузі культури. ВАМВІ — одна з найпрестижніших нагород Німеччині (поміж решти її лауреатів — акторка Катрін Деньов і колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані).

• 2000 року в Ірландії створено документальний фільм «Сім днів із Паоло Коельйо».

12. 05. 20р.

Опрацювати матеріал підручника с. 154-159.

Відповіді запишіть в зошит.

Доведіть, що Сантьяґо — мрійник.

Як закінчується ця незвичайна історія пошуків скарбів? 

Кожна зупинка, кожен епізод відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення. Перегляньте як саме. Замалювати в зошит схему.

— Критики вважають, що успіх цього твору пояснюється його філософічністю і водночас простотою та поетичністю «Алхіміка» поставили в один ряд з такими світовими бестселерами, як «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері, «Джонатан Лівінґстон, мартин» Річарда Баха.

Сантьяґо завдячує Всевишньому за Віру у свою стезю, за зустріч з Мельхіседеком, із продавцем порцеляни, із Англійцем, із Алхіміком і, головне,— з жінкою пустелі, яка змусила його повірити, що кохання ніколи не відокремить людину від її шляху. Твір Коельйо розкриває життєву філософію автора, філософію, яку він відкривав для себе упродовж багатьох років. І потрібно визнати — цікаву і незвичайну. З нею можна погодитися, або погодитися частково, або ж зовсім не погодитися Але відкинути її не можна.

Відома актриса Джулія Робертс так сказала про роман: «Це як музика. Коельйо — Алхімік слова». Співачка Мадонна: ««Алхімік» — чудовий твір про магію, мрію і скарби, які ми скрізь шукаємо, а знаходимо у себе на порозі».

Домашнє завдання: Продовжте речення: "Найбільше мене здивувало..."

19. 05. 20р.

  2. За змістом п'єси М. Метерлінка "Синій птах" фея Берилюна в реальному житті - це:

      а) сусідка Берленго;

      б) дружина дроворуба;

      в) місцева знахарка;

      г) директорка школи.

 3. Алхімік у творі П. Коельйо - це:

      а) учений - той, хто збагнув Душу Світу і зрозумів свій шлях у житті;

      б) маг, чаклун, що ворожить на хімічних елементах;

      в) людина, що за допомогою  хімічних дослідів намагається знайти чудодійну речовину - філософський камінь;

      г) учений-хімік високої кваліфікації.

4. Твір П. Коельйо "Алхімік" є:

      а) повість;

      б) поема;

      в) драма;

      г) роман.

5. Основою твору "Алхімік" є:

      а) алегорія; 

      б) метафора; 

      в) порівняння;

      г) різка сатира.

6. Дія твору П. Коельйо відбувається в: 

      а) минулому;

      б) умовному часі;

      в) майбутньому;

      г) сьогоденні.

7. Батьки Сантьяго мріяли про те, щоб син став:

     а) вівчарем;

     б) ученим-алхіміком;

     в) священником;

     г) мандрівником.  

8. Своїми проблемами Адріан Моул ділився із:

     а) друзями;

     б) бабусею;

     в) щоденником;

     г) дівчиною Пандорою, в яку був закоханий.

9. Найбільше Адріан любив:

     а) грати в бейсбол;

     б) читати книжки;

     в) сідіти на даху будинку і мріяти;

     г) слухати музику.

10. Діяу творі Сью Таунсенд "Таємний щоденник адріана Моула" відбувається у:

     а) І половині ХХ ст.;

     б) ІІ половині ХХст.;

     в) ХІХ ст.;

     г) ХХІст.

11. Перша робота, на яку влаштувався Адріан:

     а) розносити газети;

     б) мити машину;

     в) продавати печиво та цукерки;

     г) вигулювати собак.

12. Адріан Моул пише в щоденнику, що коли б у нього з'явилися тридцять тисяч ( за стільки сусід містер Люкас продає свій будинок ), то він би:

    а) накупив би солодощів для всієї школи;

    б) здійснив би заповітні мрії пенсіонерів;

    в) почав би подорожувати світом;

    г) побудував би приватну ветеринарну клініку та притулок для тварин.

Відповіді чекаю на вайбер.

Опрацювати навчальний матеріал.

Домашнє завдання: Біографія Г. Флобера. Прочитати Твір "Пані Боварі".

Учитель. Роман «Пані Боварі» почали друкувати 1856 р. у літературному журналі «Ревю де Парі». А вже 31 січня 1857 р. було відкрито слухання незвичайної в судовій практиці справи. На лаві підсудних опинилися автор роману, видавець і власник друкарні, завдяки яким «Пані Боварі» побачила світ. Якщо у середньовіччі книги палали на вогнищах інквізиції, а за доби Просвітництва потрапляли до реєстру недозволених до друку, то у відносно цивілізованому ХІХ ст. у цивілізованій Франції все мало бути цивілізовано: прокурор, адвокат, суд: на лаві підсудних опинилася Література, судили Творчість.

1. Повідомлення 

— Обвинувач метр Пінар вимагав, щоб суд став на захист порушеної моральності, свою промову присвятив не тільки конкретному твору, а й самому методу письменника, звинувативши його твір у «поетизації» адюльтеру та зображені «бруду й брутальності» шлюбу, висміюванні священних церковних звичаїв.

Не влаштовувала пана Пінара, помічника імперського прокурора, і форма твору: хто протистоїть розпусниці-дружині та байдужій матері? Хто з персонажів має право її судити? Чому в романі не звучить голос автора, який має суворо осудити злодійку? У книзі, на думку Пінара, «лише одна особа залишається правою, ширяє та панує над усім: це Емма Боварі». Але обвинувач вимагав суду не тільки над автором, а й над усією реалістичною літературою, яка мораль «таврує... не тому, що вона зображує пристрасті, а тому, що вона зображує їх без упину й без мрії. Мистецтво, позбавлене правил, перестає бути мистецтвом...».

Суд виправдав «зловмисників» за «недоведеністю злого наміру». Але обвинувальний вирок було проголошено та стосувався він цілого літературного напряму...

Хоча судовий процес виявився чудовою рекламою для нового роману, Флобера це не порадувало: «Я такий розбитий фізично й морально після цього, що не в змозі ані ворухнути ногою, ані тримати в руці перо».

3. Практична робота

· Проаналізуйте логіку розвитку характеру Емми Боварі від наївної, скромної дочки фермера до зрадниці, байдужої матері та злочинниці розгляньте схему «Етапи морального падіння Емми Боварі».

Етапи морального падіння Емми Боварі

Методичний коментар 

В одному з листів Флобер говорить про героїню нового роману: «Це натура певною мірою зіпсована, жінка зі збоченими уявленнями про поезію і зі збоченими почуттями». «Збочення» натури Емми — результат «романтичного» виховання. Основи його були закладені ще в період монастирського навчання дівчини. Неприродна ізоляція від реального життя розвинула у цій здоровій від природи сільській дівчині романтичну меланхолію. Усе те, про що мріє Емма, чим вона захоплюється, до чого поривається, позначене заяложеністю і може викликати лише іронічну посмішку.

Коли в житті героїні з’‎являється Шарль Боварі, який закохується в молоду жінку, Емма починає мріяти про сімейне життя. Її душа шукає порятунку від реальності; здається, що шлюб з Шарлем принесе їй радощі бурхливих пристрастей, про які вона читала в романах, а чоловік стане людиною, яка змінить життя на щось розкішне, веселе. Але дівчині судилося жити у сонному Йонвілі, у середовищі ситих тілом і душею обивателів, із чоловіком, якого вона не кохала і який щовечора, написавши свої рецепти, «задоволений із самого себе, доїсть рештки печені, погризе шматочок сиру, схрумає яблуко, доп’‎є графинчик вина, а потім піде в спальню, ляже горілиць і захропе». Закоханість Емми в службовця Леона, а потім у цинічного Родольфа свідчить про те, що вона продовжує жити в ілюзорному світі. Проте, крім романтичної натури, Емма виявляється ще й зрадливою, брехливою та приземленою жінкою, поганою матір’‎ю Усе її життя тримається на обмані, брехня стає ніби другою її натурою вона обманює чоловіка, коханці обманюють її; у пошуках виходу зі скрутного становища жінка все більше заплутується Починає брехати навіть тоді, коли немає в цьому потреби: «Якщо вона говорила, що йшла по одному боці вулиці, можна було з упевненістю сказати, що вона насправді йшла по іншому».

Пані Боварі любить розкіш, красиві речі, блискучі прийоми, але все це надто обтяжливо для її незаможного чоловіка вона знемагає від нудьги та мріє про галантних чоловіків Емма удає, що любить чоловіка, але насправді зневажає його, вважаючи негідним такої, як вона.

У характері пані Боварі поєднуються егоїстичність та черствість у ставленні до близьких — чоловіка, дочки — із силою пристрасті, яку вона спрямовує на своїх коханців. Але Емма любить більше свої мрії, аніж реальних людей Щоб створювати ілюзію світу, який їй подобається, вона витрачає гроші сім’‎ї, бреше чоловікові, залазить у борги. Ця героїня вульгарна, не вміє міркувати, не приваблює нічим, крім зовнішності. Але в ній закладені неприйняття дійсності, прагнення нездійсненного, які роблять її цікавою і неминуче викликають пов’‎язані з цією невідповідністю очікувань та дійсності страждання. Героїня Флобера не звикла розбиратися у своїх почуттях, її життя підпорядковується потягам; не піддаючи їх критиці свідомості, вона не відає, що творить.

Слово вчителя

— Психологічні деталі в романі дуже важливі Флобер був глибоко переконаний, що не всі думки й почуття можна виразити словами, тому звертався до інших засобів, наприклад спрямовував увагу читача на формування характеру героя, обігравав раніше згадані деталі і сцени, удавався до підтексту. Так, скажімо, віконт і портсигар ототожнено із мріями Емми про Париж; спалення весільного букета — передвісник краху. Удавався письменник і до психологізму. Це — непередбачувана поведінка головного героя, безліч мотивацій, опис характеру героя через ситуацію, річ. Ось каскетка Шарля Боварі на початку оповіді: її зроблено без смаку, вона взагалі жалюгідна. Це втілення подальшого життя героя — так само сірого й жалюгідного так само можна схарактеризувати й весільний фігурний пиріг — чудернацький на вигляд, але зроблений без смаку. Начитавшись у монастирі ілюстрованих романів, Емма мріє про те, що її супроводжуватиме чоловік у чорному оксамитовому фраку з довгими фалдами, білих панталонах, у м’‎яких чобітках, гостроконечному капелюсі та мереживних манжетах. А в житті їй доводиться задовольнятися замість грума в білих рейтузах «стайничим у дірявій сорочці», грубими, ніби дерев’‎яними чоботами Шарля той одяг, який вона малювала у своїх мареннях-мріях, носили її коханці Родольф, а потім Леон. Пізніше саме через бажання мати новий вишуканий одяг Емма потрапляє на гачок крамаря й лихваря лере, заборгувавши йому значну суму.

 Словникова робота (запис до зошитів)

Боваризм — це стан свідомості, схильний до мрійливості, ілюзорного прагнення ідеалу, марево ідеального кохання, нерозумна віра в те, що десь набагато краще й красивіше (в інших краях трава зеленіша й небо блакитніше). Боваризм означає нездатність людини відокремити дійсність від фантазії та підміну реальних фактів уявними вигадками термін походить від прізвища Емми Боварі — головної героїні однойменного роману Ґ. Флобера.

1. Творче завдання 

· Поміркуйте: чому свій роман Флобер завершує не смертю Емми та Шарля чи подальшою долею їхньої доньки, а згадкою про аптекаря Оме?

2. Евристична бесіда

· Як крізь історію життя окремих людей (Емми, Шарля, Оме, Леона, Родольфа) можна простежити життя усього французького суспільства ХІХ ст., схарактеризувати певні типи людей?

· Назвіть особливості композиції роману «Пані Боварі» й провідні думки твору.

· Наскільки, на вашу думку, твір Ґ. Флобера актуальний сьогодні?

1. Завершальне слово вчителя

— Ідея роману «Пані Боварі» — у фатальному зіткненні мрій та реальності. Буденна реальність далека від ідеалу, проте відірвані від неї, егоїстичні мрії також не містять нічого насправді духовного.

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

· Однією фразою підбийте підсумок сьогоднішнього уроку.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Випереджальне (індивідуальне): підготувати повідомлення про історію написання О. Уайльдом роману «Портрет Доріана Ґрея».