16.03

Тема. Технологія оздоблення виробу із деревини.

Вивчення нового матеріалу 

а) Види оздоблення.

б) Випалювання по дереву

а) Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це – меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Розрізняють такі види оздоблення виробів з деревини:

• столярна обробка (прозора);
• полірування;
• обробка-імітація;
• художньо-лицьове;
• малярне фарбування (непрозоре фарбування).

Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емальовими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою в ручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.

Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий – густішою.

Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.

Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також наносити пензлями.

б) Випалювання – один із видів художнього оздоблення дерева. Його застосовують при виготовленні сувенірів, меблів та різних дрібних виробів з дерева.

Перед випалюванням заготовку (місце на виробі) зачищають наждачною шкуркою і наносять малюнок. Випалюють малюнок випалювальним апаратом з нагрівальним наконечником 1, закріпленим у пластмасовій ручці.

Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці, як олівець. Пером починають працювати, якщо воно нагрілось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою від положення менше до положення більше. Треба пам’ятати, що коли перо нагріється до яскраво-червоного кольору, воно може перегоріти.

Працюючи випалювальним апаратом, треба пам’ятати таке:

1.Прилад можна вимикати тільки з дозволу учителя.

2.Перед вмиканням приладу все має бути готовим для випалювання.

3.Перо має бути розжарене до темно-червоного кольору.

4.Після 10…15 хвилин випалювання прилад вимикати на 2-3 хвилини.

5.Періодично провітрювати приміщення.

6.Забороняється залишати прилад увімкнутим.

Вступний інструктаж.

• за допомогою копіювального паперу перенести зображення малюнка на одну із сторін виробу;
• поставити випалювальний апарат праворуч від себе, установити ручку в положення М і ввімкнути вилку в мережу;
• повертаючи ручку в бік положення Б, довести розжарення пера до темно-червоного кольору;
• короткими рухами пера виконати малюнок;
• під час роботи не слід сильно тиснути на перо, оскільки після нагрівання воно може зламатись.

Поточний інструктаж:

•  тонкі лінії можна виконати, якщо ставити маленькі точки однакового розміру при середньому нагріванні пера;
• товсті лінії утворюються при більш високому нагріванні пера, яке рухають більш повільно;
•  товщину ліній, при певній температурі пера, можна змінювати в залежності від швидкості руху пера – швидкий рух дає тонку, і повільний – товсту лінії.

Домашнє завдання: знайти в літературних джерелах малюнки для перенесення і випалювання їх на виробах або контурах.

30.03.

Тема Технологія оздоблення виробу із деревини.

06.04.

Тема. Розвиток техніки та знарядь праці. Виконання малюнка деталей виробу. 

1. Що таке техніка?
2. Що ви розумієте під словом “машина”?
3. Які знаряддя праці вам найчастіше зустрічаються?

Щодня ви зустрічаєтесь з різними механізмами. Ці механізми мають як відмінні так і спільні частини. Відрізняються один від одного своїм призначенням та способами керування. Спільними можуть бути деталі, а також те, що ними у більшості випадків керує людина. Знаючи типи машин чи механізми та їх особливості можна раціонально їх використовувати як на виробництві так і в побуті.

На першому занятті ми з вами з’ясували, що техніка– це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.Знаряддями праці називають (сукупність) машини, верстати, інструменти та інші пристрої. Оскільки за допомогою знарядь (машин та пристроїв) людина може споруджувати будівлі, шляхи, виготовляти одяг, взуття, то відповідно використовують різні машини, і розрізняють різну техніку: будівельну, автомобільну, ремонтно-шляхову, швейну, машинобудівну тощо. Машини та інші знаряддя праці значно помножують сили людини, полегшують її працю в сучасному господарстві і побуті.

• Елементи бесіди під час викладу нового матеріалу:

Назвіть знаряддя праці, які ви можете використовувати в домашніх умовах? (ножиці, молоток, праска, пилосос тощо).

2. Техніка розвивалась за такими (умовними) напрямками :

−розвиток конструкції;

−розвиток матеріалів (від використання природних матеріалів( деревини , каменю) до сучасних штучно виготовлених );

− розвиток технологій (від плавлення бронзи в малих печах до виплавляння сучасних високоякісних металів в доменних або мартенівських печах );

− розвиток джерел енергії(від використання теплової енергії(вогнище, згодом пара) до атомної енергії);

− розвиток знарядь праці − спочатку знаряддя праці були примітивні. Ними користувалися первісні люди (наприклад камінь замість сокири чи молотка).

 Знаряддя праці вдосконалювалися. Але розвиток на цьому не закінчився. З часом виникають робочі машини першого покоління. До них можна віднести перший млин для перетворення зерен на муку, яким користувалися наші пращурі; його робоча частина складалася з двох каменів: одного великого і меншого, який приводили в рух за допомогою людських рук.

Робочі машини другого покоління − це механізми, які приводились в рух не людиною, а силами природи (наприклад вітряний млин, гідромлин). Сюди ж можна віднести машини, які працювали з допомогою парового двигуна. Ще однією ознакою цього покоління машин є те, що декілька механізмів було приєднано до одного джерела енергії - парового двигуна.

Сьогодні в сучасних машинах кожен механізм має своє окреме джерело енергії (наприклад у підйомного крана окремі двигуни на переміщення крану та на підйом якогось вантажу) також у них запроваджено автоматизацію процесів та використання ЕОМ.

Основне призначення машин – повна або часткова заміна ручної праці з метою підвищення її продуктивності.

3.  Залежно від виконуваної роботи розрізняють машини енергетичні та робочі. Енергетичні машини призначені для перетворення енергії. Це електродвигуни, електрогенератори, турбіни, парові машини тощо. Робочі машини змінюють форму, властивість і положення предметів або складають, обробляють та використовують інформацію.

Робочі машини поділяються на:

• технологічні (металообробні верстати, будівельні, сільськогосподарські, швейні машини та ін.);
• транспортні (автомобілі, літаки, тепловози , теплоходи та ін.); транспортуючі (конвеєри, підйомні крани, підйомники, елеватори та ін.);

• інформаційні (ЕОМ та пристрої);

Технологічна машина – це механічний пристрій, що змінює форму та розміри матеріалу для виготовлення виробів. Токарний верстат для обробки деревини – представник технологічних машин. Зовнішній вигляд свердлильного і токарного верстатів дає змогу з’ясувати відмінність між ними. У свердлильному верстаті розміщення основних частин – вертикальне, а в токарному – горизонтальне. На свердлильному верстаті обертальний та поступальний рух здійснює інструмент; на токарному – обертається заготовка, а інструмент здійснює поступальний рух.

На виробництві й побуті широко застосовують транспортуючі машини. Відмінність між ними полягає в тому, що транспортні машини перевозять вантаж (автомобілі, трактори, теплоходи та ін.), а транспортуючі (транспортери, конвеєри, ескалатори тощо) переміщують вантажі своїми робочими органами – стрічками, ланцюгами, канатами. При цьому вони самі залишаються нерухомі.

4. З давніх-давен людина спостерігаючи та аналізуючи природні предмети та явища створювала їм подібні для задоволення власних цілей, потреб. Створення подібних об’єктів технологічної діяльності – є діяльність за зразком. Що ж таке зразок? Зразок – окремий предмет із ряду однакових, за яким можна скласти уявлення про інші подібні предмети, тобто виготовлення предмету шляхом втілення в нього чого-небудь (властивості, якості, функції та. ін.) з типових об’єктів технологічної діяльності. Отже, давайте з’ясуємо, чи можна виготовити підставку під гарячий посуд  використовуючи зразок? (учні відповідають)

Під час проектування виробів з таких конструкційних матеріалів як деревина, фанера, ДВП необхідно спочатку, використовуючи особистий досвід, журнали, каталоги та іншу технічну літературу, віднайти зразки об’єктів. Наступним кроком по створенню об’єкта технологічної діяльності буде аналіз та порівняння винайдених зразків: визначення позитивних та негативних сторін зразків, відповідність їх до вивченого матеріалу, поставлених вимог та виконуваних майбутньому функцій. На основі порівняння можна вибрати найбільш ідеальний зразок, який містить найменше негативних сторін, для його виготовлення необхідний матеріал, що ми вже засвоїли, все це є технологічні протиріччя . Але, яким би не був ідеальний зразок, в ньому завжди можна виявити технологічні протиріччя. Для їх усунення розробляють послідовність (алгоритм) дій. При цьому для зручності можна заповнювати таку таблицю:

Наступний крок по створенню об’єкта – Художнє конструювання.  Термін „художнє конструювання” з’явилося, порівняно нещодавно, в 20-х роках ХХ століття. Раніше проектування виробів називалось художнім проектуванням, а теорія їх створення - технічною естетикою. Технічна естетика - це теорія, яка спирається на загальні принципи естетики. Естетика повинна формувати гармонійне предметне середовище і сприяти підвищенню якості продукції, тобто вони тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини.

Художнє конструювання - це новий творчий метод проектування об’єктів технологічної діяльності, впровадження якого повинно забезпечити високу якість продукції. Для того, щоб здійснювати таку проектну діяльність, потрібен фахівець нового типу - художник-конструктор, що забезпечить можливість створення структурних зв’язків в середині виробу, при якому сам виріб був би досконалим, а його зовнішня форма відповідала б цій структурі й одержала б необхідну цілісність та стала б гармонійною. Художнє конструювання не має наметі замінити інженерне конструювання. Воно розуміється як невід’ємна складова частина загального процесу проектування виробів, що забезпечує зручність користування предметом, його відповідність умовам експлуатації, створення гармонійної цілісності форми, високих естетичних якостей.

5. Пазл  — гра-головоломка, що виглядає як мозаїка, яку потрібно скласти з безлічі фрагментів малюнка різної форми. Є однією з найдоступніших іграшок, що розвивають логічне мислення, увагу, пам'ять, уяву. Пазли дуже корисні для розвитку мислення та пізнавальних здібностей людини.

Назва гри походить від скорочення англійського сполучення jigsaw puzzle(«лобзикова головоломка»), бо саме лобзики використовувались для створення ранніх варіантів пазлів, випилюваних.  з дерева.

Усі конструкційні матеріали мають певні властивості, які необхідно враховувати при виготовленні виробів. До них належать уже відомі тобі колір і текстура деревини. Крім того, необхідно також знати, як легко обробляється певний вид деревини та матеріали з неї, який інструмент потрібно для цього використати, чи будуть утримуватися в ній цвяхи, шурупи та інші деталі кріплення, як впливатимуть на деревні матеріали вологість, зміна температури навколишнього середовища тощо

Що таке властивість матеріалу?

До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них.

У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливими будуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.

Фізичнівластивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодії з навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються   у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінювати свою форму під час обробки.

Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вони мають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його  до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу  з неї можна обмежитися лише лакуванням.

Механічні властивості конструкційних матеріалів. До основних з них насамперед належать: міцність, твердість, пружність.

Міцність - властивість, яка характеризує стійкість деревини проти зовнішніх механічних зусиль, тобто її здатність витримувати великі навантаження і не руйнуватися. З деревини високої міцності варто виготовляти конструкційні елементи, тобто ті, які підлягають значним навантаженням. Серед дерев, що ростуть на території нашої країни, найміцнішою є деревина дуба, далі йдуть ясен, граб, клен, береза, сосна, ялина, вільха, осика, липа.

Твердість— здатність матеріалу чинити опір проникненню в нього іншого твердого тіла, наприклад знарядь обробки (ножів, пилок, стамесок, свердел та інших різальних інструментів). Знання твердості деревини має велике значення. Різальні інструменти для обробки деревини заточують з урахуванням цієї властивості. Чим твердіша деревина, тим важче її обробляти і тим більший кут загострення повинен мати інструмент.

За твердістю деревину можна розташувати в такій послідовності: граб, дуб, ясен, клен, береза, сосна, вільха, ялина, липа.

 - властивість матеріалу змінювати свою форму (і не руйнуватися) під дією навантаження та відновлювати її після припинення цієї дії. Деревина згинається (деформується) під дією сили і знову випростовується, або пружинить, після зняття навантаження. Високу пружність має деревина ясена, дуба, модрини, сосни та інших порід.

Крихкість – це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її форми під дією навантаження.

Якщо волокна деревини слабо зв’язані між собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана  із її здатністю до розколюваності. Більш крихкий матеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидше руйнуватиметься.

Технологічні властивості фанери та ДВП:

ці матеріали добре обробляються за допомогою як ручного (столярні ножівки з дрібним зубом, ручний дриль та лобзик),  так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильний верстат та електролобзик).

Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брусках різної форми або на горизонтальній рівній поверхні.

   Метод фантазування розвиває творчі здібності, спостережливість, уяву, дозволяє реалізувати найбільш сміливі задуми. Створення ескізного рисунка дає можливість на початковій стадії проектування уявити, як буде виглядати
виріб, скорегувати його властивості, риси, характеристики.  Доцільніше створити кілька начерків і вибрати серед них найкращий варіант: найбільш цікавий,незвичайний, красивий, простий.

VII. Домашнє завдання

Творче завдання.

Уявіть себе в ролі дизайнера. Виберіть природний аналог(наприклад, кульбаба, гриб, риба) та спроектуйте новий технологічний об'єкт.

13.04.

Тема. Свердління отворів у деревині. З'єднання деталей з деревини.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ Свердління отворів у деревині. З'єднання деталей з деревини.

Домашнє завдання. 

Виконати тест за посиланням join.naurok.ua  

Код доступу  520656