16.03.

Тема. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.

Основна мета рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР): допомога та збереження життя постраждалим на всіх етапах проведення РіНР.

Одночасно з рятувальними роботами необхідно виконати інші невідкладні аварійні роботи. Наприклад, для того щоб підвезти людей і техніку, необхідно розчистити завалені проїзди, навести переправи, подати воду для гасіння пожеж тощо.

За організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт відповідає керівник ЦЗ об’єкта чи населеного пункту. Він особисто керує підпорядкованими формуваннями через служби ЦЗ (цивільного захисту).

Безпосередньо на місці проведення рятувальних робіт особовим складом керує командир формування. Він стежить за ходом роботи, за встановленим режимом роботи, за зміною обстановки, проведенням перегрупування чи перестановки сили і засобів на місці роботи, контролює дотримання заходів захисту і безпеки особового складу.

До невідкладних робіт належать: прокладання колонних шляхів і влаштування проїзду, проходів у завалах і зонах забруднення РР, зараження ОР і СДОР, локалізація і ліквідація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт: укріплення або обвалення пошкоджених і з загрозою обвалу конструкцій споруд на шляху руху формувань і в місцях роботи: ремонт і відновлення пошкоджених та зруйнованих ліній зв’язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт, потреб населення й особового складу формувань, які працюють у районах стихійного лиха, аварії чи осередку ураження, а також для протипожежних заходів.

Для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт рішенням керівника ЦЗ створюються угруповання ЦЗ. Склад угруповання визначається з врахуванням сил і засобів, характеру й обсягу робіт, які треба виконати.

Рятувальні й невідкладні роботи неможливо провести в короткі строки без використання техніки. Для цього залучають різну техніку, яка є в господарстві або на об’єктах району. Наявну техніку залежно від виду робіт можна розділити на групи: екскаватори, трактори, бульдозери, крани, самоскиди, домкрати, лебідки - для розчищення завалів, піднімання і переміщення вантажів, конструкцій будівель і споруд; пневматичні машини - відбійні молотки, бурильні інструменти для подрібнення завалених конструкцій будівель, пробивання отворів, з метою надання повітря або виведення потерпілих; бензорізи, електро- і газозварювальні апарати для розрізання металевих конструкцій; авторемонтні майстерні, станції обслуговування, заправки паливом, агрегати для освітлення - для ремонту і обслуговування техніки, залученої для проведення рятувальних робіт; насоси, мотопили, пожежні машини, поливальні машини - для гасіння пожеж і відкачування води; автомобілі вантажні, автобуси, інші транспортні засоби, кінний транспорт - для евакуації потерпілих і тварин з небезпечної зони.

Успішне проведення рятувальних робіт досягається своєчасною організацією і безперервним веденням розвідки, добуванням достовірних даних на встановлений час; високою технічною, морально психологічною підготовкою, умінням ведення робіт, знанням і дотриманням правил безпеки під час проведення робіт особовим складом формувань ЦЗ; ефективним використанням машин і механізмів; знанням командирами формувань ділянок роботи, розміщення об’єктів, комунально-енергетичної мережі, розміщення захисних споруд, які працюють у районі лиха, осередку ураження, організацією чіткого зв’язку і управління силами та засобами.

Види і обсяги рятувальних та інших невідкладних робіт і способи їх ведення у районах стихійного лиха, виробничої аварії, осередку ураження і зараження залежать від характеру руйнувань, обставин, що склалися, і реальних можливостей їх використання.

Насамперед, потрібно організувати розвідку району лиха надзвичайної ситуації ланками розвідувальної групи, щоб у короткі строки з’ясувати характер і межі руйнування та пожеж, ступінь радіоактивного забруднення в різних районах, наявність ОР чи СДОР, уражених людей та їх стан, можливі шляхи введення рятувальних формувань з технікою і евакуації потерпілих, населення з небезпечної зони. За даними цієї розвідки необхідно чітко визначити першочергові роботи, їх обсяг, необхідні сили і засоби.

Інженерна розвідка повинна визначити завалені захисні споруди, будівлі, де знаходяться люди, сільськогосподарські тварини, місця й характер руйнувань на комунально-енергетичній мережі, черговість і обсяг невідкладних робіт, потреб у людях і технічних засобах, шляхи під’їзду техніки до місць роботи.

Надаючи сили і засоби для проведення робіт, необхідно перш за все влаштувати проїзди і проходи до об’єктів проведення робіт. Для цього застосовують бульдозери, автокрани, грейдери. Ширина проїздів має бути 3,5-4,0 м для одностороннього і 7,0-8,0 м для двостороннього руху, через 150-200 м мають бути роз’їзди довжиною 10,0- 20,0м.

В організації і веденні рятувальних робіт особливе значення мають пошуки потерпілих. Необхідно встановити, де і в яких умовах вони перебувають. Потрібно ретельно обстежити завали, підвальні приміщення, порожнини завалів будівель.

Звільнення людей з-під завалів є найважливішим і найскладнішим видом рятувальних робіт. Якщо потерпілі знаходяться поблизу поверхні або завалені невеликими уламками одноповерхових будівель, то розбирають завали вручну. Потерпілих, які знаходяться в глибині завалів, дістають через вузькі проходи висотою 0,7-0,9 м, шириною 0,6-0,7 м,  які зроблені з боку завалів. Для прокладання проходів використовують пустоти і щілини, що виникли в завалі від падіння великих елементів будівель. Якщо прохід зробити неможливо або на це потрібно багато часу, то людей, які знаходяться в глибині завалів, витягують, розбираючи завали зверху вручну. З-під уламків слід насамперед вивільнити голову і верхню частину тулуба людини. Якщо не вдається швидко витягнути потерпілого, йому надають першу медичну допомогу, яку можливо надати у конкретній ситуації.

Виносити уражених через зроблений прохід можна на руках, плащах, брезенті, ковдрі, ношах, волоком.

При руйнуванні великих будівель, як це показав досвід у Вірменії після землетрусу, для розбирання завалів необхідні потужні підйомні крани, великі екскаватори, пересувні електростанції і ліхтарі для роботи вночі.

Люди під руїнами  землетрусів мо­жуть залишатися живими, якщо вони не поранені, до двох-трьох тижнів. Так, у Мексиці після землетрусу 1985року, знаходили людей живими під руїнами на 14-й день. У Вірменії, в Ленінакані після землетрусу на п’яту добу розкопано живими 5398 осіб,  й на 10 - 11-ту добу знаходили людей живими.

Для рятування людей із пошкоджених дво-, три- і багатоповерхових будинків із зруйновними виходами і сходами споруджують трапи, настили з дошок товщиною не менше 5 см з прибитими впоперек дошок дерев’яними брусками на відстані 25-30 см один від одного, а також роблять отвори в сусідні  приміщення, які мають виходи.  Для рятування потерпілих з верхніх поверхів напівзруйнованих будинків, коли немає безпосередньої загрози обвалу, застосовують переносні приставні драбини, канати, механічні драбини, підвісні колиски.

Рятуючи людей із пошкоджених будинків, необхідно дотримуватися правил безпеки, тому що нестійкі конструкції будинків і споруд загрожують обвалом і небезпечні не тільки для людей, що перебувають у завалі чи заваленому сховищі, а й для особового складу формувань, які проводять рятувальні роботи. Необхідно оглянути такі конструкції.

Нестійкі конструкції, падіння яких може викликати небажані наслідки, обвалюють. Для цього вибирають найбільш ефективний, простий і безпечний спосіб обвалювання. Конструкцію звільняють від тимчасових кріплень і за допомогою лебідок, тракторів, бульдозерів обвалюють їх. Обов’язковим є кріплення нестійких елементів конструкцій. Стіни висо­тою до 6 м кріплять простими підкосами, розміщеними під кутом 45-60° до горизонту, стіни висотою до 9-12 м кріплять подвійними дерев’яними підкосами або підкосами з металевих балок. Крім того, залежно від умов стіни можна укріплювати розпірками, встановленими між пошкодженою і цілою стіною суміжного будинку. Встановлюючи стояки тимчасового кріплення, під них підводять підкладку з дошок товщиною не менше 5 см. Не потрібно спирати стояки безпосередньо на ґрунт, бетон чи асфальт. Для щільного притискання стояка до балки їх треба підклинювати клинцями з твердих порід дерева. Стояки, що встановлюються, треба міцно розшити дошками.

Перед відкопуванням завалених сховищ і укриттів треба спробувати встановити зв’язок з потерпілими, з’ясувати їх стан. Для цього використовують телефон і радіо, а якщо це неможливо, то розмов­ляють з людьми, що знаходяться в укриттях, через повітрозабірні отвори, відкриті двері,  люки, а також вдаються до перестукування по стояках водопостачання чи опалення, які ведуть у підвал. Після встановлення зв’язку з’ясовують забезпеченість людей, що знаходяться в укритті , повітрям.

Якщо необхідно подати у сховище повітря, слід відшукати повітрозабірні отвори, що збереглися, розчистити і через них подавати повітря. При зруйнуванні повітрозабірних каналів, треба відкрити двері аварійного виходу, а якщо і це зробити неможливо, в перекритті чи стінах прорубати отвори, через які за допомогою вентилятора або компресора подати повітря, а також воду, їжу і медикаменти. Пробити такі отвори можна вручну, використо­вуючи для цього молотки, ломи. Місце для отвору вибирають там, де конструктивні елементи мають найменшу товщину і міцність.

При загрозі сховищу затоплення чи проникнення газу треба негайно відключити пошкодженні ділянки мереж водопроводу, теплофікації чи газопроводу. Із затоплених приміщень відкачують воду.

Є різні способи відкопування завалених сховищ: розчищають завали над входом або аварійним виходом, пробивають отвори у стінах чи перекриттях, прокладають підземну галерею до стін сховища або пробивають у цій стіні отвори.

У підвалах можна розчищати тільки входи. Якщо ж входи завалені настільки, що для їх розчищення потрібно багато часу, то доцільно пробити отвір у стіні з суміжного підвального приміщення або ззовні.

В сховищах зі стінами, що височать над поверхнею землі, пробивати отвори краще в стінах сховища. В сховищі з повністю заглибленими стінами для пробивання отворів у зовнішній стіні викопують напрямок у ґрунті біля стіни підвалу. Потерпілим необхідно надати першу медичну допомогу, яка надається медичними формуваннями. Після надання першої медичної допомоги потерпілих направляють на медичні пункти чи в лікарні для надання їм лікарської допомоги.

Із небезпечної   території людей необхідно терміново евакуювати в безпечні райони - пішки, а також з  допомогою всього наявного транспорту.

Забруднених радіоактивними речовинами або заражених хімічними і біологічними засобами необхідно направити на санітарну обробку. Невідкладні роботи на комунально-енергетичній мережі й спорудах проводять для забезпечення рятувальних робіт, підтримання життєдіяльності на об’єктах, що збереглися, і швидкого відновлення важливих об’єктів. Ці роботи спрямовані головним чином на запобігання затоплення житлових і виробничих приміщень, підвалів і сховищ, ділянок доріг, на забезпечення водою, особливо для протипожежних потреб. Часто такі роботи пов’язані з рятуванням людей, тому вони належать до категорії невідкладних і повинні виконуватися одночасно з рятувальними роботами.

Локалізація і ліквідація аварій на комунально-енергетичній мережі й спорудах в умовах пожеж, радіоактивного забруднення, зараження небезпечними хімічними речовинами є складним завданням, для вирішення якого потрібні зусилля багатьох кваліфікованих спеціалістів і спеціальної техніки.

При руйнуванні водопровідних мереж найбільше пошкоджуються стояки, розташовані у будинках і виробничих спорудах. Це може призвести до затоплення сховищ, підвалів або місць, де проводять рятувальні роботи. Потрібно негайно відключити зруйновані ділянки труб, забивши отвори в трубах дерев’яними пробками, або перекрити засувки чи забірні гвинти. В першу чергу відключають засувку з боку насосної станції,  а потім засувку, розташовану з іншого боку пошкодженої ділянки. Перекривати засувку треба повільно, бо гідравлічний удар, що виникає при різкій зупинці руху води, може зруйнувати інші ділянки водопроводу. За допомогою гумових шлангів або прядивних рукавів можна відвести воду на весь період рятувальних робіт.

В управлінні ЦЗ повинна бути схема мережі водопостачання, колодязів і камер. Проводячи невідкладні роботи у колодязях, бригада повинна налічувати не менше трьох осіб. У колодязь дозволяється спускатись тільки одній людині із запобіжним поясом і спеціальною лампою.

Перш ніж спуститись у колодязь, необхідно перевірити загазованість бензиновою лампою. Якщо в колодязі є метан або сірководень, полум’я в лампі зменшується, від присутності вуглекислоти, потухне полум’я збільшиться в разі наявності парів ефіру або бензину.

Звільнити колодязі й камери від загазованості можна природним провітрюванням, з допомогою вентилятора або заповненням водою. Якщо неможливо повністю звільнити колодязь від загазованості, роботи можна продовжувати тільки в протигазах. При гасінні пожеж або в інших випадках аварії на водопровідних мережах необхідно спорудити тимчасові обвідні лінії, поставивши на найближчі пожежні гідранти, стендери з приєднаними до них прядивними рукавами.

Зруйнована газова мережа дуже небезпечна для проведення рятувальних робіт, тому її необхідно негайно відключити, заповнивши водою гідрозатвори та сифони, а також поставивши заглушки на кінці пошкодженого газопроводу. Найпростіша заглушка - це дерев’яна пробка, обмазана глиною. Якщо на зруйнованій мережі газопостачання утворюється вогняний факел, слід обережно перекрити кран газопроводу, зменшуючи поступово тиск у мережі, так щоб полум’я не втягувалося в трубу. Потім мокрими ганчірками або піском збити полум’я, щоб полум’я не втягнулося в трубу, і вже тоді остаточно відключити пошкоджену ділянку.

Аварійні роботи на мережі електропостачання потребують спеціальної підготовки і тому виконуються, як правило, спеціалізованими підрозділами. Проте в осередку ураження формування об’єктів можуть виконувати нескладні роботи, усуваючи пошкодження на електричній мережі під керівництвом інженера-електрика. Якщо будинок пошкоджений, перш за все вимикають всі ділянки електромережі. Потім, якщо можливо, відновлюють лінії, що йдуть у сховище, і влаштовують тимчасове освітлення шляхів евакуації населення з місць роботи формувань. З метою захисту людей, забезпечення електроенергією важливих споживачів при пошкодженні джерел електроживлення і ліній електропередач, подання електроенергії в осередки ураження і попередження виникнення пожеж у місцях проведення рятувальних робіт проводяться аварійні роботи для відключення або відновлення пошкоджених ліній і ділянок мережі електропостачання.

Для забезпечення живлення електрифікованих інструментів, електродвигунів, машин і механізмів, що застосовуються при проведенні рятувальних робіт для забезпечення електроенергією медичних установ, найбільш доцільно подавати електроенергію електролініями, що збереглися, з невеликим обсягом відновних робіт або тимчасо­вою кабельною мережею з живленням її від джерел, що знаходяться поблизу.

На окремих пошкоджених ділянках наземної електромережі відновлення проводиться з’єднанням проводів або прокладанням нових окремих ліній на тимчасових або на уцілівших опорах. Ділянки кабельних пошкоджених ліній можуть бути з’єднані за допомогою прокладеного на поверхні землі з’єднувального кабелю або проведенням тимчасової повітряної лінії.

У місцях проведення рятувальних робіт, де пошкоджена мережа низької напруги живиться від високовольтної лінії, що збереглася, може виникнути потреба відключити окремі ділянки мережі електропостачання. Таке відключення проводиться вимкненням рубильника, перерізанням проводів або за допомогою роз’єднувачів. Є споживачі електроенергії, від роботи яких певною мірою залежить успіх проведення рятувальних робіт. Це - насосні водопровідні, водовідливні станції та ін. В окремих випадках може бути потреба проведення аварійно-відновних робіт для забезпечення електроенергією важливих об’єктів, на яких у разі тривалої зупинки технологічного процесу можуть виникнути аварія або великі матеріальні втрати (птахофабрики, інкубаторні станції).

Для забезпечення електроенергією таких важливих споживачів може виникнути  потреба у відновних роботах на окремих спорудах енергосистеми. Якщо неможливо за короткий час забезпечити енергопостачання важливих споживачів шляхом відновлення існуючої енергомережі, можна використати пересувні електростанції.

Щоб не допустити ураження електричним струмом, всі невідкладні роботи на мережі та об’єктах енергопостачання мають проводитись після повного знеструмлення й з суворим дотриманням правил техніки безпеки.

Домашнє завдання. Вивчити ст.78-89 підручника.

30.03.

Тема. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.

Домашнє завдання. Вивчити ст.89-101 підручника.

06.04. 

Тема. Домедична допомога в умовах бойових дій (тактична медицина)

І.  Перегляд фільму «Червона зона». https://www.youtube.com/watch?v=U0X8CZHellk

ІІ.  Теоретична частина. Обговорення фільму, перегляд презентації «Домедична допомога».

Умовно розрізняють два місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій: а) безпосередньо в секторі обстрілу – зоні прямого обстрілу зі значним ризиком отримання кульового чи іншого поранення;

б) в секторі укриття - місці захищеному від прямого вогню противника елементами природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженерні конструкції).

     Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах.

Перший етап – допомога в «червоній зоні» (англ. Care Under Fire – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги під вогнем», в зоні обстрілу),

Другий етап – допомога в «жовтій зоні» (англ. Tactical Field Care – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги на полі бою», «надання допомоги в військово-польових умовах», «надання допомоги в зоні укриття»),

Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні заклади «зеленої зони» – мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).

У зоні під вогнем, для збереження життя рятівника, що надає допомогу, необхідно виконувати 6 основних правил:

1. Особиста безпека.

2. Комунікації.

a. Доповідь командиру: нештатна ситуація, виклик підкріплення, медиків, евакуації. Отримати дозвіл на самостійні дії.

b. Комунікація з пораненим:  Чи може надати собі допомогу? Чи може рухатися? Чи може стріляти?

c. Комунікація в групі. План дій з надання допомоги та винесенню пораненого в разі неможливості самодопомоги пораненим. Розподіл за номерами: хто прикриває, порядок висування, хто надає допомогу.

3. Вогнева перевага.

4. Скритність переміщення (складки місцевості, елементи рослинності, міської забудови, прикриття бронею, дим)

5. Перевірка життєздатності пораненого. Якщо не відповідає на питання під вогнем, вважається умовно мертвим. Допомога не надається.

6. Винесення з під вогня в укриття, зупинка зовнішньої масивної кровотечі з кінцівок накладенням турнікету або залежно від тактичної ситуації можлива спочатку зупинка кровотечі далі винесення.

Тактика бійця-рятувальника в зоні обстрілу:

 ДІЇ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ПОРАНЕНОГО

• Пам’ятайте: «Найкращі ліки під час бою – це вогнева перевага над супротивником»;

• Заходи щодо пригнічення вогневої активності супротивника мінімізують вірогідність збільшення кількості поранених та загиблих;
• Зменшення вогню супротивника може виявитися більш істотною допомогою для виживання пораненого, ніж термінова медична допомога, яку ви можете надати;

• Якщо поранений дієздатний, дайте йому вказівку вести вогонь у відповідь, переміститися в укриття та самостійно вжити заходів першої медичної допомоги;

• Якщо поранений не здатний вести вогонь у відповідь, а ви не можете допомогти, дайте пораненому вказівку «прикидатися загиблим»;

• Передайте інформацію про обстановку командиру підрозділу, при можливості обговоріть з ним медичну ситуацію, що склалася. 

НЕОБХІДНІ ДІЇ ПЕРЕД НАБЛИЖЕННЯМ ДО ПОРАНЕНОГО

Якщо ви впевнені в тому, що ви можете допомогти пораненому в умовах вогневого впливу противника, зробіть наступні необхідні дії, перш ніж наблизитися до пораненого на полі бою. Пам’ятайте про самозахист. 

• Огляньте територію на предмет наявності потенційної загрози – дослідіть територію на наявність вогневих дій, вогневих точок і вибухових пристроїв, на загрозу ураження бойовими хімічними або біологічними речовинами.
• Візуально дослідіть будівлі / будови, якщо такі є, на стійкість їх конструкцій.
• Визначте оптимальний шлях доступу до потерпілого і маршрут евакуації. Якщо вам потрібно перемістити пораненого в більш безпечну зону, переконайтеся в тому, що обрана вами територія є оптимальним укриттям. Складіть план маршруту евакуації до того, як увійти в зону вогневого впливу противника.
• Дайте запит на вогневе прикриття під час пересування до пораненого і від нього з метою зменшення ризику ураження вас і пораненого.
• Визначте характер можливих травм потерпілого та медичну допомогу, яка, можливо, необхідна пораненому. Солдат був поранений внаслідок падіння зі стіни? (Якщо так, то у пораненого можуть бути зламані ребра, ушкоджений хребет). Солдат був поранений внаслідок вибуху? (Якщо так, то поранений міг потрапити під вплив вибухової хвилі та може мати множинні осколкові поранення, контузію). Солдат був поранений зі стрілецької зброї? (Якщо так, то у пораненого можуть кровоточити рани).
• Визначте, як ваші дії (пересування, шум, світло і т.д.) можуть вплинути на вогонь супротивника.
• Вирішіть, яку допомогу ви зможете надати, коли ви підійдете до пораненого, і надання якої допомоги може почекати до того моменту, коли ви транспортуєте пораненого в безпечне місце.
• Вжийте засобів прикриття, наприклад, задимлення;
• Мінімізуйте ризик для себе та інших рятувальників. Рятувальна операція не повинна призводити до збільшення кількості жертв – це загрожує зменшенням боєздатності підрозділу, зменшенням рівня його медичного захисту, різким падінням шансів на виживання самого пораненого.

 НАДАННЯ ДОПОМОГИ В УМОВАХ ОБСТРІЛУ

Якщо поранений не може переміститися в безпечне місце сам, і бойова ситуація дозволяє вам надати йому допомогу, в такому випадку проведіть швидку оцінку стану потерпілого, зупиніть кровотечу з ран на кінцівках, що загрожують життю пораненого, і перейдіть разом з ним в безпечну зону. Для цього:

• Підійдіть до пораненого, використовуючи самий безпечний шлях.
• Сформуйте загальну картину стану пораненого (ступінь ураження, ймовірність виживання і т.д.) Застосовуйте правило C-A-B-C! (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) – основна увага швидкому пошуку критичної кровотечі!
• Після того, як підійдете до пораненого, визначте наявність у нього свідомості: 

(1) Запитайте гучним, але спокійним голосом: “Ти в порядку?”. Акуратно струсіть або поплещіть пораненого по плечу. 

(2) Якщо поранений знаходиться в свідомості, запитайте у нього, в якому місці він відчуває біль або інші незвичні відчуття. Це допоможе визначити рівень свідомості потерпілого і забезпечить вас інформацією, яку можна використовувати при наданні допомоги потерпілому. 

(3) Задайте пораненому питання, щоб визначити рівень його свідомості. Задавайте потерпілому питання, які потребують більш розгорнутих відповідей, ніж «так» і «ні». Приклади таких питань: «Як тебе звати?», «Яке сьогодні число?» і «Де ми знаходимося?».Шкала AVPU.  

(4) Якщо поранений не відповідає на питання, не реагує на команди – перевірте його на реагування на біль. Для цього потріть його грудну кістку (грудину) кісточками ваших пальців або міцно стисніть м’яз у складці між великим та вказівним пальцем пораненого.

• Якщо у пораненого важка кровотеча з кінцівки, або кінцівку ампутовано, накладіть турнікет (джгут) поверх одягу вище місця кровотечі – кровотеча з кінцівок – головна причина загибелі, якої можливо уникнути, тому невідкладне застосування турнікетів (джгутів) для зупинки кровотечі може бути вирішальним засобом в рятуванні життя на даному етапі;
• Якщо точне місце поранення кінцівки невідомо – не витрачайте час – накладайте джгут максимально високо на стегні або плечі пораненої кінцівки;
• Якщо у пораненого відірвана рука, передпліччя, стегно або нога, накладіть джгут, навіть якщо рана не сильно кровоточить. Природні захисні механізми організму можуть тимчасово стримувати кровотечу, але таке поранення незабаром призведе до сильної артеріальної кровотечі;
• Не витрачайте час, намагаючись використовувати інші методи для зупинки кровотечі, такі як накладення тиснучої пов’язки. Як тільки ви і поранений досягнете безпечного місця, джгут можна буде накласти повторно, або за необхідності можна буде застосувати інші методи зупинки кровотечі;
• На цій стадії не приділяється увага звільненню дихальних шляхів, оскільки головне завдання полягає в швидкому переміщенні пораненого в укриття.
• Якщо тактична обстановка не дозволяє швидке переміщення непритомного пораненого в укриття, спробуйте безпечно для себе повернути його на живіт, так як протягом 5-10 хвилин він може задихнутися від западання язика та/або захлинутися рідинами;

• Заспокойте пораненого і перемістіться разом з ним в безпечне місце, де ви зможете надати медичну допомогу у жовтій зоні та зачекати на евакуацію до пункту збору поранених для продовження допомоги у жовтій зоні;
• Якщо поранений непритомний, переміщуйте пораненого, зброю та інші важливі речі його боєкомплекту в укриття, враховуючи умови бойової ситуації;

• Спробуйте не допустити нанесення пораненому додаткових ран.
• Не наражайте себе і пацієнта на небезпеку, надаючи непотрібну в даний час допомогу!

Ситуації, при яких не слід надавати допомогу пораненому, перебуваючи в зоні вогневого впливу противника:

(1) Ваше власне життя знаходиться в безпосередній небезпеці.

(2) Інші солдати, що знаходяться поруч, вимагають більш термінового лікування.

(3) У потерпілого не виявляються ознаки життя – тобто поранений не реагує на голос і біль, не рухається, не дихає, у нього відсутній пульс. 

Самодопомога при кровотечі.

Якщо поранили вас, то негайно оцініть кровотечу:

• Незначна кровотеча – продовжуйте бій, поки ситуація не стабілізується, тоді перемістіться до безпечного укриття. Застосуйте прямий тиск на рану, підніміть кінцівку. Перемістіться до пункту збору поранених.
• Значна кровотеча – якщо бій триває, накладіть джгут CAT, продовжуйте бій та спробуйте переміститися в укриття, там зачекайте на евакуацію до місця збору поранених. В укритті затампонуйте рану гемостатичним або звичайним бинтом, накладіть ізраїльський бандаж, тоді послабте джгут, проте не знімайте його з кінцівки. Оцініть кровотечу. Якщо кровотеча зупинилася, перемістіться до місця надання медичної допомоги. Якщо кровотеча знову відновилася – затягніть джгут. Якщо відчуваєте запаморочення – переверніться на живіт для запобігання асфіксії від западання язика при втраті свідомості. 

                             Стабільне положення.

При зупинці кровотечі з ран шиї, у ситуації взаємодопомоги, необхідно притиснути пальцями рану на відкритій шиї або через комір, одночасно накласти на неї бинт, або серветку, або подушечку перев’язувального пакета, щоб туго затампонувати рану. Зафіксувати валик (бинт, перев’язувальний пакет, або ватно-марлеву подушечку) джгутом чи іншим бинтом. Джгут необхідно провести під протилежною рукою, яку за можливості підняти догори та завести за голову пораненого, та перевести пораненого в положення на животі.

Взаємодопомога при пораненні тулуба надається лише за її доступністю, без знімання захисних елементів одягу (бронежилета) з використанням гемостатичних засобів або звичайних перев’язувальних пакетів для тугого тампонування рани марлею. Потім необхідно перевести пораненого в положення на животі.

При кульових й осколочних пораненнях, окрім вхідного, може бути вихідний отвір, у ділянці якого, як правило, пошкодження тканин більші. Необхідно зосередити увагу учнів, що у секторі обстрілу зупинку кровотечі з рани тулуба не проводять, якщо необхідно знімати захисні елементи одягу пораненого.

При пораненнях верхньої кінцівки взаємодопомога передбачає дії:

• покладіть руку пораненого на своє плече;
• накладіть кровоспинний джгут на плече та закріпіть його;
• якщо поранений без свідомості, переведіть його в положення на животі.

            При пораненнях нижньої кінцівки взаємодопомога передбачає дії:

• накладіть на місце поранення валик, зафіксувавши його джгутом, якщо поранення локалізоване в паховій ділянці;
• переведіть його в положення на животі та накладіть кровоспинний джгут нmargin-left:2.35pt;а стегно, якщо поранений без свідомості,.

Накладання кровоспинного джгута для зупинка кровотечі з ран кінцівок, здійснюється з максимальним тиском!

            Порядок використання  джгута типу КЕТ.                                                         Накладання джгута на шию.

13.04. 

Тема. Домедична допомога в умовах бойових дій (тактична медицина)

ПЕРЕМІЩЕННЯ ПОРАНЕНИХ У БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ

     Перегляд фільму «Червона зона (Частина 2)                                                    https://www.youtube.com/watch?v=dIhsPMRRI_w

Після того, як ви вжили певних заходів для зупинки сильної кровотечі, вам слід знайти безпечне укриття для вас і пораненого, до евакуації до місця збору поранених. Якщо поранений не може пересуватися сам або йому потрібна допомога, відтягніть пораненого руками або віднесіть його. Нижче наведені деякі приклади того, як слід тягти або переносити поранених. Після того, як ви досягли безпечного місця, ви перейшли від етапу надання медичної допомоги в умовах обстрілу (червоної зони) до  надання медичної допомоги у військово-польових умовах (жовтої зони). Див. Лекцію 10. для отримання додаткової інформації про перетягування та перенесення пораненого, а також про допоміжні засоби для перетягування / перенесення пораненого. 

Перетягування. Перетягування використовується для швидкого переміщення пораненого на короткі дистанції. Малюнки 3-1, 3-2 і 3-3 ілюструють деякі види перетягування пораненого. Перетягування пораненого двома рятувальниками (малюнок 3-2) дає можливість перетягнути пораненого швидше і простіше, але відкриває відразу двох солдатів вогневому впливу противника, створюючи більш зручну групову мішень.

Малюнок 1. Перетягування одним рятівником
 Малюнок 2. Перетягування двома рятівниками

Малюнок 3. Перетягування волоком

Перенесення. Перенесення. Перенесення пораненого передбачає підняття солдата із землі. Способу перенесення пораненого солдата за допомогою одного рятувальника, якому віддається перевага, є спосіб Хауса (перенесення на спині) (малюнок 3-4). Якщо поранений в свідомості і може сприяти переміщенню, використовується спосіб підтримування пораненого одним рятувальником (малюнок 3-5). Пам’ятайте, поранений разом з усім спорядженням може важити до 150 кг. Іноді може використовуватися спосіб перенесення пораненого двома рятувальниками, такий як перенесення пораненого двома рятувальниками «один за одним» (малюнок 3-6) або спосіб підтримування пораненого двома рятувальниками (малюнок 3-7), але такі способи досить складні і піддають солдатів вогневому впливу противника.

Малюнок 4. Спосіб Хауса (перенесення на спині)
 Малюнок 5. Підтримування одним рятувальником

Малюнок 6. Перенесення двома рятівниками «один за одним»
Малюнок 7. Підтримування двома рятівниками

        Поділити учнів на команди по 3-4 учня ,ознайомити з завданням.

Кожна команда отримує картки оцінювання, в які в.о. командира ставе бали (+) за правильне виконання дії або невиконання дії.

Кожен учень , по черзі, виконує роль командира, бійця-рятівника та бійця(ів), що забезпечують прикриття.