19.03

Тема.  Розрізи. Перерізи.

Призначення перерізів. Будь-яке креслення призначене давати якнайповніше уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Вам уже відомо, як на кресленнях зображують предмети за допомогою виглядів. Проте зустрічаються такі предмети або їх частини, форму яких важко визначити за кресленням тільки з допомогою виглядів. Іноді через наявність на поверхні предмета заглибини чи виступу виникає необхідність виконувати на кресленні додатковий вигляд, часто досить складний і малозрозумілий. Отже, крім виглядів на кресленнях бувають ще й інші зображення, які дають змогу краще виявляти форму предметів. До таких зображень належать перерізи. Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показувати поперечну форму предметів (рукояток, гайкових ключів, слюсарних інструментів, деталей з прокату різного профілю) та форму отворів, заглибин, зрізів та вирізів на поверхнях округлих деталей тощо. Утворення перерізу. Щоб одержати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необхідно виявити його форму. На рисунку 1, а показано наочне зображення предмета, умовно перерізаного допоміжною площиною А. Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка знаходиться перед січною площиною А, умовно відкидають. Внаслідок цього, як показано на рисунку 1, б, на уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу.

Утворену умовно на січній площині фігуру суміщують з площиною креслення і накреслюють на ній зображення фігури, утвореної уявним перерізуванням предмета січною площиною, і називають перерізом. Як правило, фігуру перерізу креслять у тому ж масштабі, що й вигляд, до якого належить переріз (рис. 1, в).

На перерізі показують тільки те, що знаходиться в січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим.

Види перерізів. Залежно від розміщення відносно вигляду зображеного на кресленні предмета переріз може бути ви несеним або накладеним.

Винесений переріз розміщують поза контуром вигляду зображеного на кресленні предмета (рис. 2, а). Накладений переріз розміщують усередині контуру, тобто безпосередньо на вигляді зображеного на кресленні предмета (рис. 2, б).

Винесені перерізи розміщують на вільному місці поля креслення (рис. 2, а) або в розриві вигляду (рис. 2, в).

Під час виконання креслень перевагу слід віддавати винесеним перерізам, оскільки вони не обтяжують креслення зайвими лініями і значно зручніші для нанесення розмірів.

 Виконання та позначення перерізів

Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигляді двох штрихів (рис. 3, а). Розімкнута лінія не повинна перерізати контур вигляду на кресленні і доторкуватись до нього. Напрям, у якому потрібно дивитися на уявну січну площину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Літери завжди розміщують вертикально. Розміри штрихів розімкнутої лінії і стрілок показані на рисунку 3, б.

Контур винесеного перерізу обводять суцільною товстою лінією такої самої товщини, як і видимі контури зображень на кресленні. Розміщують винесений переріз якнайближче до того місця, де вказано положення січної площини (див. рис. 3, а). Щоб креслення було виразнішим, фігуру перерізу виділяють штриховкою у вигляді паралельних ліній. Штриховку наносять суцільними тонкими лініями під кутом 45° до рамки креслення. Відстань між лініями штриховки має бути в межах 1...10 мм і однаковою та рівномірною для всіх перерізів одного предмета на кресленні.

На навчальних кресленнях перерізу фігури відстань між лініями штриховки вибирають у межах 2...4 мм. Нахил ліній штриховки дозволяється виконувати як вліво, так і вправо (рис. 4).

Фігуру перерізу позначають такими ж літерами, якими було позначено лінію перерізу: А—А, Б—Б, В—В — тобто двома однаковими літерами через тире. Напис завжди розміщують горизонтально.

Якщо фігура перерізу симетрична, то винесений переріз може бути розміщений на продовженні лінії перерізу (рис. 5), яку в цьому випадку показують штрихпунктирною лінією. Стрілками і літерами такий переріз не позначають.

Винесений переріз може бути розміщений в розриві того вигляду, до якого він належить (рис. 6). Умовний розрив предмета на вигляді обмежують тонкою хвилястою лінією. Якщо предмет симетричний, лінію перерізу не проводять і ніяких додаткових позначень не роблять (рис. 6, а). Для несиметричних перерізів, розміщених в розриві, вказують лінію перерізу за допомогою розімкнутої прямої із стрілками, але без буквених позначень (рис. 6, б).

Накладений переріз розміщують на самому вигляді, до якого він належить, і саме там, де проходить січна площина. Фігуру накладеного перерізу обводять суцільною тонкою лінією. Контурні лінії вигляду у тому місці, де на нього накладається фігура перерізу, не повинні перериватись

При виконанні накладеного симетричного перерізу лінію перерізу не проводять і ніяких позначень не роблять. Фігура такого перерізу повинна мати вісь симетрії, проведену у вигляді штрихпунктирної лінії Для несиметричних накладених перерізів лінію перерізу проводять у вигляді розімкнутої лінії із стрілками, але літерами не позначають

На фігуру перерізу, як і на інші зображення на кресленні, в разі необхідності наносять розміри.

Домашнє завдання. 

Переглянути презентацію (ПРЕЗЕНТАЦІЯ), вивчити матеріал.

02.04.

Тема. Побудова простих, складних розрізів і перерізів на кресленні деталей.

Самостійне виконання вправ

1.Побудуйте винесеніперерізипредметів (рис.9).

(студенти виконують завдання в робочих зошитах)

Рис.9

2. За наочним зображенням предмета і виглядом зверху (рис.10) докреслітьфронтальнийрозріз. (студенти виконують вправу на картках із завданням)

Рис.10

3.На рисунку 11 наведено обрисипредметів: над осьовоюлінією – видимоїповерхні, нижче – невидимої (внутрішньої) поверхні. Доповнітьзображення, виконавшипоєднаннявигляду з розрізом.

Рис.11

4.Замінити виглядзверхурозрізом А-А (рис.12, а – перший варіант, б – другийваріант).(студенти виконують вправу на картках із завданням)

Рис.12

5.Замінити головнийвиглядрозрізом А-А (рис.13,а – перший варіант, б – другийваріант). (студенти виконують вправу на картках із завданням)

Рис.13

09.04.

Тема. Тема. Розробка конструкторсько-технологічної документації.  

І. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту

Садові лавки є одним із декоративних елементів ландшафтного дизайну. Вони прикрашають сади й парки і є важливою складовою загального вигляду території. Сьогодні популярними є дерев’яні лавки, оскільки вони красиві та виготовляються з екологічно чистих матеріалів. Правильно спроектовані та встановлені лавки створюють комфортні умови для відпочинку на свіжому повітрі.

2. Мета виконання проекту

Розроблену конструкторсько-технологічну документацію можна використати для створення особистого варіанта пропонованого виробу, яким можна буде обладнати один із куточків саду чи двору.

3. Яким має бути проект

Проект має бути чітким у графічному плані, зрозумілим. Містити зображення виробу, за яким можна визначити його конструктивні особливості та всі необхідні дані для його виготовлення.

4. Банк ідей та аналіз виробів-аналогів

Для розробки конструкторсько-технологічної документації потрібно визначитись із власним варіантом виробу, сформувавши його на основі аналізу виробів-аналогів. Для цього можна скористатись ідеями Інтернет-ресурсів, зокрема сайта всесвітнього банку ідей Pinterest.

Після аналізу обраних виробів-аналогів (мал. 51) очевидно, що у варіантах 1 та 5 сидіння підняте на висоту верхньої основи квіткової клумби, що згодом призведе до розростання рослин на площину сидіння та створить незручні умови. Варіант 2 складний у конструюванні й виготовленні та зобов’язує розмістити садову лавку на твердій основі через наявність тонких ніжок.

Мал. 51. Моделі-аналоги

Конструкції варіантів 3 і 4 прості, однак виглядають оригінально завдяки пропорціям висоти квіткових тумб і розміщенням площини сидіння. До того ж вони мають конструктивні перспективи росту рослин. Ці варіанти також найкраще підходять за складністю виготовлення.

5. Орієнтовний час роботи над проектом

Час на виготовлення конструкторсько-технологічної документації залежатиме від складності обраного варіанта виробу.

ІІ. Конструкторський етап

1. Клаузура

Для того щоб визначитися з оптимальним варіантом майбутнього виробу, на основі моделей-аналогів виконаємо декілька ескізних рисунків своїх варіантів (мал. 52).

Мал. 52. Клаузура: варіанти виробу

Зі сформованих ескізних рисунків обираємо два найбільш оптимальні варіанти та виконуємо технічні рисунки у фронтальній диметричній проекції (мал. 53, с. 202).

Мал. 53. Технічний рисунок

На цьому етапі визначаємо, які конструктивні елементи будуть входити в конструкцію виробу, чи будуть вони фігурними з плавними переходами (містити елементи спряження). Параметри (ширину, довжину, висоту) виробу розраховують залежно від того, де буде розташований виріб. Висота від землі до рівня сидіння має бути в межах 500-600 мм. Необхідно визначитися з наявністю спинки та її нахилом, наявністю підлокітників тощо.

2. Аналіз конструкції (геометричної форми виробу)

Визначившись із остаточним варіантом, здійснимо аналіз геометричної форми виробу за його наочним зображенням (мал. 54). Виріб подумки розчленовуємо на прості геометричні тіла (деталі), називаємо їх і розповідаємо, як вони розташовані одна відносно іншої у просторі.

Мал. 54. Наочне зображення виробу

Отже, наш виріб складатиметься з трьох основних частин: двох бокових тумб для квітника і сидіння, яке буде розміщено між тумбами та кріпитися до боків тумб. Тумби мають форму правильної чотирикутної призми із внутрішньою порожниною. Основою тумб є квадрат, сформований із двох поздовжніх та трьох поперечних брусків у формі прямокутних паралелепіпедів, до нього доєднується дно квадратної форми.

Між тумбами за допомогою болтового з’єднання кріпиться решітка у формі прямокутного паралелепіпеда, поздовжні сторони якої з’єднані між собою ребрами жорсткості для забезпечення стійкості кріплення. Решітка є основою сидіння. У внутрішню порожнину тумби монтується кошик для рослин у формі чотирикутної призми або чотирикутної зрізаної піраміди.

ІІІ. Технологічний етап

1. Виконання кресленика виробу в трьох проекціях

На основі створеного наочного зображення виконуємо кресленик виробу в трьох проекціях із метою визначення його конструкції із нанесенням основних параметрів (габаритних розмірів) (мал. 55). Кресленик розробляємо на форматі А4 із виконанням рамки основного напису.

Мал. 55. Кресленик садової лавки в трьох проекціях

Форму, розміри, зміст, розташування граф основного напису, а також розміри рамок на кресленнях і схемах встановлено стандартами. Їх можна знайти в посібниках із креслення або інших джерелах.

У графах рамки основного напису слід зазначити: назву виробу, матеріал виробу, масштаб графічного зображення, порядковий номер кресленика, прізвище особи, яка виконувала кресленик, та дату виконання.

2. Виконання складального кресленика квіткової тумби

Під час вивчення кресленика садової лавки ми не можемо достеменно визначити конструктивні особливості квіткової тумби та сидіння. Для цього створюємо кресленики лавки та тумби, застосувавши місцеві розрізи. Місцевий розріз допоможе нам показати на кресленику внутрішню будову виробу чи його елемента в обмеженому місці. На малюнку 56 позначено такі складальні одиниці:

Мал. 56. Складальний кресленик садової лавки із застосуванням місцевого розрізу

3. Деталювання квіткової клумби

Окрім того, на форматі А4 виконуємо кресленик квіткової тумби, на якому показуємо її внутрішню конструкцію, схему монтажу днища та самої тумби, спосіб з’єднання, а також виконуємо стандартну таблицю специфікації (мал. 58, с. 204), до якої заносимо порядковий номер кожної деталі (її позицію), назву, матеріал та розміри. Позиції деталей проставляємо на горизонтальних поличках-виносках (мал. 57, с. 204).

Мал. 57. Деталювання квіткової тумби (а), днища (б), спосіб з'єднання (в)

Мал. 58. Специфікація

4. Деталювання решітки сидіння

На форматі А4 виконуємо кресленик решітки для сидіння, на якому показуємо її внутрішню конструкцію, схему монтажу основи (мал. 59) та виконуємо таблицю специфікації.

Мал. 59. Деталювання решітки сидіння

5. Зображення системи дренажу квіткової тумби

Для практичної реалізації проекту доцільно графічно зобразити систему дренажу у квітковому кошику. Для цього викреслюємо квіткову тумбу, застосовуючи місцевий розріз, і показуємо внутрішню систему посадки та дренажу (мал. 60).

Мал. 60. Наочне зображення розрізу квіткової тумби в аксонометричній проекції: 1 — дренажний шар; 2 — ґрунт; 3 — мульча

6. Пояснення до кресленика

Днище тумби з циліндричними отворами та отвори в кошику забезпечать належний відтік води та надходження кисню до корінців рослин.

Для дренажного шару використано дрібну гальку, керамзит, подріблений пінопласт тощо. Керамзит можна використовувати також для мульчування верхнього шару ґрунту. Це унеможливить потрапляння ґрунту на сидіння лавки під час дощу.

IV. Завершальний етап

1. Фото спроектованого та виготовленого виробу.

2. Чи досягнуто мету проекту

Розроблено конструкторсько-технологічну документацію, яка допоможе технологічно реалізувати сконструйований виріб.

3. Що можна змінити у виробі, якщо доведеться виготовити його ще раз

Під час повторної розробки документації можна передбачити:

• у конструкції елемент опори, який був би розташований під сидінням;

• на тумбах змоделювати декоративні накладки (мал. 61);

Мал. 61. Варіанти накладок на квіткову тумбу

• передбачити відкидну кришку для квіткової тумби, яка забезпечить накриття тумби взимку та рослин під час великих опадів.

16.04.

Тема. Тема Складальні креслення

Презентація Складальні креслення

Домашнє завдання.

Виконати тест за посиланням join.naurok.ua

Код доступу 145504